Економічний дискурс

ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА: ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЙ ТА СУЧАСНІ ПАРАДИГМИ

Олександр Вдовиченко — 2025-09-30

Вступ. Експорт аграрної продукції відіграє ключову роль у формуванні економічної безпеки, забезпеченні платіжного балансу та стимулюванні зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) багатьох країн світу, зокрема України. У сучасних умовах глобалізації, коли світова торгівля характеризується високою конкуренцією, швидкими трансформаціями логістичних ланцюгів і зростанням вимог до якості продукції, нарощування експортного потенціалу аграрного сектору набуває статусу одного з головних стратегічних ресурсів національної економіки.

Методи. В процесі проведення дослідження використано методи теоретико-методологічного аналізу (вивчення та порівняння економічних теорій і моделей), історико-логічний метод (моніторинг еволюції наукових підходів), системний підхід (розгляд експортного потенціалу як цілісного комплексу взаємодіючих елементів) і аналіз наукових публікацій (огляд літератури). Також застосовано методи узагальнення, порівняння та класифікації наявних досліджень.

Результати. Результати дослідження засвідчили, що концепція експортного потенціалу трансформувалася від класичних підходів, заснованих на порівняльних перевагах і факторних ресурсах (Рікардо, Хекшер–Олін), до сучасних парадигм, які враховують інституційні та соціально-екологічні чинники. Доведено, що ключову роль у формуванні експортного потенціалу відіграють: якість національних інститутів, рівень інтеграції в глобальні ланцюги доданої вартості, розвиток інфраструктури та інноваційність агровиробництва. Встановлено, що для аграрного сектору, який залежить від кліматичних умов, сезонності та логістики, експортний потенціал має оцінюватися крізь призму адаптивності та стійкості до зовнішніх шоків. У результаті експортний потенціал аграрної продукції розглядається як комплексний механізм, що поєднує ресурсні, інституційні та екологічні переваги для підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках.

Перспективи. У повоєнний період відродження перспективи дослідження експортного потенціалу аграрного виробництва зосереджуються на переосмисленні класичних економічних теорій крізь призму відновлення національного агросектора та інтеграції в нову глобальну економіку. Особливої уваги потребує формування сучасних парадигм, орієнтованих на стійкість, безпеку та додану вартість в експорті агропродукції. Актуальними є дослідження інституційної підтримки, інноваційної модернізації аграрного виробництва та стратегій виходу на високорентабельні зовнішні ринки.

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО КУРСУ

Олександр Гапонюк — 2025-09-30

Вступ. Українська економіка перебуває у фазі глибинної структурної кризи, де воєнні руйнування наклалися на багаторічні дисбаланси, пов’язані із сировинною орієнтацією експорту, високим рівнем тінізації та низькою інноваційною динамікою. Відбудова вимагає не стільки фізичної реконструкції пошкоджених активів, скільки формування нової моделі розвитку, орієнтованої на продуктивність, технологічну модернізацію та інтеграцію в єдиний ринок Європейського Союзу.

Методи. Методологічну основу становить системний і міждисциплінарний підходи. Застосовано економіко-статистичний аналіз для оцінки динаміки макроекономічних індикаторів, компаративний аналіз досвіду повоєнної відбудови країн Балкан і Західної Європи, структурний аналіз «вузьких місць» української економіки (енергетика, логістика, промисловість, людський капітал), інституційний аналіз стратегічних рамок (Луганська декларація, План відновлення України, Ukraine Facility). Сценарний метод використано для визначення коротко- та середньострокових орієнтирів трансформації.

Результати. Доведено, що воєнний шок пропозиції набув характеру тривалого обмеження потенціалу зростання. Відновлення має адаптаційний характер, спираючись на зовнішнє фінансування, обсяг якого у 2025 р. оцінено у понад 38 млрд доларів США. Здійснено оцінку масштабів втрат: потреби у відбудові досягли 524 млрд доларів США, непрямі втрати за методологією доданої вартості перевищили 385 млрд доларів США. Визначено короткострокові пріоритети – забезпечення макрофінансової стабільності, відновлення критичної інфраструктури, підтримка бізнесу; та середньострокові – інституційна модернізація, розбудова фінансових ринків, активізація державно-приватного партнерства, розвиток людського капіталу. Сформульовано узгоджувальну матрицю «обмеження–можливості–інструменти», яка забезпечує логічне поєднання секторальних інвестицій із імплементацією європейського права, за принципом «Build Back Better» та залученням міжнародних фінансових механізмів.

Перспективи. Подальші наукові дослідження варто спрямувати на кількісне моделювання мультиплікаторних ефектів інвестицій у пріоритетні галузі, на оцінку умовності зовнішнього фінансування залежно від результатів реформ, а також на аналіз впливу кластерних і оборонно-промислових ініціатив на продуктивність та зайнятість.

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ РИНКУ ОВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ: ВІД КЛАСИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ ДО ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Карім Гринчук — 2025-09-30

Вступ. Сучасний розвиток аграрного сектору України супроводжується масштабними трансформаціями, що визначаються поєднанням глобалізаційних процесів, структурних змін у світовій економіці, кліматичних викликів та руйнівних наслідків повномасштабної війни. Одним із сегментів, найбільш чутливих до цих процесів, виступає ринок овочевої продукції. Він має стратегічне значення для збалансування харчового раціону населення, забезпечення доступу до якісних продуктів харчування та підтримки здоров’я нації.

Методи. В процесі вирішення поставлених завдань використано історико-логічний метод, що дав змогу простежити еволюцію економічних поглядів на ринок овочевої продукції від класичної політичної економії до інституціоналізму. Використано системний аналіз для розгляду ринку як багаторівневої економічної та соціально-інституційної системи. Порівняльний метод дозволив зіставити підходи класичної, неокласичної та інституціональної теорій. Застосування діалектичного методу забезпечило виявлення суперечностей і тенденцій трансформації ринку в умовах глобалізації та воєнних викликів. Крім того, використано абстрактно-теоретичний метод для формування узагальнень і теоретичних висновків.

Результати. Встановлено, що для України актуальним є поєднання різних підходів: класичних і неокласичних, які забезпечують розуміння фундаментальних закономірностей ринку; інституційних, що пояснюють роль державної політики, кооперативів, цифрових платформ і соціального капіталу; сучасних поведінкових та цифрових концепцій, які враховують психологію споживача, інноваційні бізнес-моделі та технологічні зміни.

Синергія цих підходів дає змогу сформувати конкурентоспроможний, інноваційний і стійкий ринок овочевої продукції, здатний не лише задовольняти внутрішній попит, але й інтегруватися у міжнародні ланцюги створення доданої вартості.

Перспективи. У повоєнний період перспективи дослідження ринку овочевої продукції пов’язані з вивченням механізмів його відновлення та інтеграції у європейські ланцюги створення вартості. Актуальними стануть аналіз ефективності кластерних моделей, цифрових платформ торгівлі та логістики. Особливу увагу необхідно приділити питанням продовольчої стійкості, розвитку органічного виробництва та екологічних інновацій. Подальші дослідження також мають враховувати соціально-економічні ефекти підтримки фермерських господарств і місцевих громад.

ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СОНЯШНИКУ В УКРАЇНІ

Ігор Даценко — 2025-09-30

Вступ. Ринок соняшнику є одним із ключових сегментів аграрного виробництва в Україні, що відіграє важливу роль у формуванні експортного потенціалу, валютних надходжень і зайнятості у сільській місцевості. В умовах зростаючої економічної невизначеності все більшого значення набуває не лише аналіз кон’юнктури, а й глибоке вивчення інституційних чинників, які формують середовище взаємодії економічних агентів, визначають «правила гри», можливості входу та поведінкову логіку учасників ринку.

Методи. У роботі застосовано системний та інституційний аналіз для дослідження ринку соняшнику як цілісної соціально-економічної системи з формальними й неформальними складовими, що визначають поведінку економічних агентів у сфері договірних відносин, доступу до ринків та розподілу ренти. Порівняльний аналіз дав змогу зіставити українську інституційну модель із практиками країн ЄС, тоді як контент-аналіз нормативно-правових актів виявив прогалини у регуляторному середовищі. Для обґрунтування висновків використано статистичні дані щодо виробництва й експорту, а також елементи експертного оцінювання представників асоціацій, підприємств і науковців.

Результати. Результати дослідження показали, що формальні інститути ринку соняшнику – законодавство, механізми сертифікації, державні програми підтримки – залишаються фрагментованими та ускладненими бюрократичними процедурами, що обмежує їхню доступність для дрібних виробників. Натомість неформальні практики, такі як бартерні угоди та локальні домовленості, частково компенсують прогалини формального середовища, проте водночас сприяють тінізації та зниженню прозорості конкуренції. У підсумку ключовим завданням є формування збалансованого інституційного середовища, яке поєднує кооперативні моделі, цифрові інструменти прозорості та посилену державну аналітичну підтримку, що дозволить підвищити стійкість і конкурентоспроможність ринку соняшнику України.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень інституційно-економічних аспектів функціонування ринку соняшнику в Україні полягають у поглибленні аналітичного розуміння як формальних, так і неформальних інституцій, що визначають ефективність ринкової взаємодії. Актуальним є вивчення трансформації інституційного середовища під впливом децентралізації, дерегуляції та зміни моделей аграрної політики, особливо в умовах воєнних і поствоєнних викликів.

ІННОВАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ У РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ АГРАРНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ УКРАЇНИ

Марат Ібатуллін — 2025-09-30

Вступ. Україна є одним із ключових гравців світового аграрного ринку, посідаючи провідні позиції у виробництві та експорті зернових і олійних культур, соняшникової олії, кукурудзи та інших видів аграрної продукції. Все більшого значення набуває впровадження інноваційних інструментів, здатних радикально підвищити ефективність і безпеку зовнішньоекономічної діяльності.

Методи. У статті застосовано системний підхід, який дав змогу комплексно розглянути інноваційні інструменти у зовнішній торгівлі агропродукцією. Використано методи порівняльного аналізу та узагальнення, що дозволили співставити міжнародний досвід із вітчизняною практикою та виявити ключові тенденції. Також використано логіко-структурний метод, який забезпечив визначення взаємозв’язку між інноваційними інструментами та результативністю зовнішньоекономічної діяльності.

Результати. Дослідження показало, що використання цифрових платформ, електронних аграрних розписок та блокчейн-технологій суттєво підвищує прозорість та ефективність зовнішньоторговельних операцій. Встановлено, що впровадження інноваційної логістики, зокрема цифрових коридорів та смарт-логістики, зменшує транзакційні витрати на 10–15% і скорочує час доставки продукції. Аналіз досвіду ЄС та США підтвердив, що фінансові інновації, такі як агрооблігації та «зелені» інструменти, стимулюють залучення інвестицій і розширення експортних можливостей.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень інноваційних інструментів у розвитку зовнішньої торгівлі аграрною продукцією України полягають у поглибленому аналізі застосування цифрових технологій (big data, blockchain, AI) для підвищення прозорості та ефективності експортних операцій. Важливим напрямом є оцінка ролі інноваційної логістики та цифрових торговельних платформ у формуванні стійких експортних ланцюгів у контексті воєнних і глобальних ризиків. Доцільно також дослідити можливості інтеграції українських агровиробників у міжнародні інноваційні торговельні мережі та адаптацію кращих світових практик до національних умов.

АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ КВІТКОВОГО БІЗНЕСУ

Артем Колесніков — 2025-09-30

Вступ. Квітковий ринок України є динамічним і конкурентним сегментом роздрібної торгівлі, який включає як імпортну, так і вітчизняну продукцію. Споживчий попит на квіти формується під впливом культурних традицій, сезонності, економічної ситуації та модних тенденцій. Актуальність дослідження обумовлена потребою вітчизняних суб’єктів квіткової галузі краще розуміти портрет свого споживача, щоб адаптувати асортимент, цінову політику та канали збуту відповідно до змін у поведінці покупців.

Методи. У процесі дослідження використовувалися наступні методи дослідження: соціологічне опитування, діалектичний, контент-аналіз, абстрактно-логічний, метод наукового узагальнення, індукції, дедукції і статистичного аналізу.

Результати. Автором встановлено, що ринок квітів в Україні поступово трансформується – споживачі молодшого віку охочіше замовляють квіти онлайн, орієнтуються на зручність і швидкість, цінують сервіс і сучасний дизайн. Водночас старші покупці (віком 35+) залишаються прихильниками фізичних точок продажу. Значна частина клієнтів цінує свіжість і красоту квітів, віддаючи перевагу квітам за доступними цінами. Дослідження споживчого сегмента квіткового ринку України засвідчує високий потенціал для подальшого розвитку, особливо в напрямі діджиталізації, персоналізації пропозицій та розширення асортименту.

Перспективи. Подальші дослідження мають зосередитися на впровадженні цифрових інструментів і екологічних практик, які базуються на вивченні споживчих переваг, а також на розробці клієнтоорієнтованої бізнес-моделі на ринку квіткової продукції в Україні.

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ДРАЙВЕР РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ КВІТІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Олена Корчинська — 2025-09-30

Вступ. Глобалізаційні процеси впливають на всі сегменти економіки, зокрема й на ринок квітів – специфічний сектор агробізнесу, що поєднує риси швидкопсувних товарів і продуктів емоційного попиту. Український квітковий бізнес стикається з викликами високої конкуренції з боку імпорту, сезонності, логістичних обмежень і зміни споживчих пріоритетів.

У цих умовах маркетингові дослідження стають драйвером розвитку, оскільки дозволяють підприємствам адаптувати асортимент, прогнозувати попит, оптимізувати ціни й розширювати ринки збуту.

Методи. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили комплексність і достовірність отриманих результатів. Теоретичною основою роботи стали методи аналізу та синтезу, індукції й дедукції, порівняння та узагальнення, які дали змогу систематизувати наукові підходи до вивчення маркетингових досліджень та їхнього впливу на розвиток ринку квітів.

Для оцінки сучасного стану та перспектив розвитку ринку застосовано інструментарій маркетингового аналізу, зокрема SWOT-аналізу. Використання методу експертних оцінок і контент-аналізу дало можливість врахувати професійну думку фахівців та суспільні тенденції споживання квіткової продукції.

Результати. Автором обґрунтовано, що маркетингові дослідження виступають важливим чинником розвитку квіткового бізнесу в Україні, оскільки сприяють зниженню рівня ризиків, забезпечують гнучке реагування на коливання попиту та полегшують інтеграцію у світовий економічний простір. У контексті глобалізаційних процесів особливої актуальності набуває систематичний моніторинг ринку, використання цифрових інструментів аналізу та поглиблене вивчення поведінки споживачів. Враховуючи особливості українського ринку квітів, який поєднує як розвинений сегмент імпортної продукції, так і значний потенціал вітчизняного виробництва, встановлено, що ефективні маркетингові дослідження здатні стати основою для формування нових конкурентних переваг.

Перспективи. Важливим напрямом подальших досліджень є аналіз можливостей розширення експортного потенціалу українських виробників квітів та визначення оптимальних стратегій виходу на міжнародні ринки. Крім того, перспективним видається моделювання сценаріїв розвитку ринку квітів із застосуванням інструментів економіко-математичного прогнозування, що дозволить більш обґрунтовано оцінити ризики та визначити стратегічні орієнтири галузі.

ВІЙСЬКОВІ РИЗИКИ ТА ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА: РОЛЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КРИЗОВИХ УМОВАХ

Оксана Костюк — 2025-09-30

Вступ. Продовольча безпека традиційно розглядається як один із ключових компонентів національної безпеки держави, оскільки вона безпосередньо пов’язана зі стабільністю суспільства, рівнем соціального добробуту та економічною стійкістю. Ситуація ускладнюється тим, що військові ризики багатопланово впливають на всі складові аграрного виробництва: від посіву і збору врожаю до переробки, зберігання й транспортування сільськогосподарської продукції.

Методи. У статті застосовано системний підхід для дослідження впливу військових ризиків на продовольчу безпеку в єдності економічних, соціальних та інституційних чинників. Методи статистичного та порівняльного аналізу дали змогу оцінити динаміку виробництва, експорту й споживання аграрної продукції та зіставити досвід України з іншими країнами, охопленими конфліктами. Для узагальнення наукових підходів використано методи аналізу, синтезу й логіко-структурний підхід, що дозволили визначити взаємозв’язок між стійкістю аграрних підприємств та продовольчою безпекою у кризових умовах.

Результати. Встановлено, що військові ризики призвели до втрати близько 20% сільськогосподарських земель та значних обсягів технічної й логістичної інфраструктури, що негативно позначилося на обсягах виробництва. Виявлено, що блокада морських портів і зростання транспортних витрат у 2–3 рази знизили конкурентоспроможність української продукції на зовнішніх ринках. Доведено, що аграрні підприємства, попри руйнування та кадрові втрати, зберегли ключову роль у стабілізації внутрішнього ринку й забезпеченні населення продовольством. Обґрунтовано, що інноваційні практики та соціальна підтримка місцевих громад стали важливими чинниками підвищення стійкості аграрного сектору в умовах війни.

Перспективи. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку моделей адаптації аграрних підприємств до воєнних і післявоєнних ризиків через механізми агрострахування, державно-приватного партнерства та міжнародної підтримки. Перспективним є аналіз потенціалу цифрових технологій, смарт-логістики й кластерних ініціатив для підвищення стійкості та відновлення інфраструктури агросектору. Важливим завданням також є інтеграція економічних, соціальних і екологічних підходів у формуванні комплексної стратегії продовольчої безпеки України.

ЕТАПИ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ У КОНТЕКСТІ РЕЗИЛЬЄНТНОГО УПРАВЛІННЯ

Михайло Ксенофонтов — 2025-09-30

Вступ. Сучасні сільські території стикаються з посиленням екологічних та кліматичних викликів, що ускладнюються наслідками війни та деградацією природних ресурсів. Це зумовлює потребу у пошуку нових підходів до управління, здатних забезпечити адаптацію, відновлення та довгострокову стійкість соціо-екологічних систем. Особливого значення набуває врахування ролі природного капіталу й екологічних чинників, які визначають межі стійкого розвитку територій. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю формування інтегрованих моделей резильєнтного управління, узгоджених з європейськими підходами до відновлення довкілля та розвитку сільських територій.

Методи. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує положення теорії резильєнтності та соціо-екологічних систем. Використано структурно-аналітичний метод для систематизації екологічних детермінант, метод концептуального моделювання – для виокремлення етапів трансформаційної екологізації та порівняльний аналіз – для узгодження міжнародних підходів (ЄС, OECD, FAO). Додатково застосовано елементи інституційного аналізу та логіко-структурний підхід для оцінювання взаємодії екологічних, соціальних та управлінських чинників.

Результати. Автором виокремлено та концептуально обґрунтовано три етапи трансформаційної екологізації сільських територій у межах конвергентної еволюції резильєнтного управління: фрагментований, інтегрований і поліцентрично-проактивний. Систематизовано екологічні детермінанти резильєнтності та визначено їхню структурну роль у формуванні адаптивної, відновлювальної й трансформаційної спроможності соціо-екологічних систем. Встановлено, що стійкість сільських територій забезпечується не окремими чинниками, а їх комплексною взаємодією з інституційними та управлінськими компонентами. Узгодження міжнародних підходів (ЄС, OECD, FAO) дозволило сформувати інтегровану концептуальну рамку трансформаційної екологізації в системі резильєнтного управління.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленням кількісного та просторового аналізу екологічних детермінант резильєнтності з використанням ГІС-технологій, супутникового моніторингу та цифрових двійників територій. Важливим напрямом є також порівняльне оцінювання міжнародних практик екосистемного управління для їх адаптації до різних моделей сільського розвитку.

ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РИНКУ СВИНИНИ: РОЛЬ ФОРМАЛЬНИХ І НЕФОРМАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ

Юрій Премудрий — 2025-09-30

Вступ. Ринок свинини в Україні є одним із ключових сегментів національної агропродовольчої системи, що забезпечує значну частину споживчого попиту на м’ясну продукцію, формує зайнятість у сільській місцевості та є джерелом фіскальних надходжень. Його стратегічна важливість зростає в умовах повномасштабної війни, глобальної нестабільності та загострення викликів продовольчої безпеки.

Методи. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечило всебічне вивчення інституційного середовища ринку свинини України. Системний і порівняльний аналіз дозволили дослідити взаємозв’язки між формальними та неформальними інституціями й зіставити особливості інституційного забезпечення в Україні та інших країнах. Контент-аналіз нормативно-правових актів і експертні опитування дали змогу оцінити ефективність формальних механізмів та виявити роль неформальних практик, таких як довіра, репутаційна взаємодія й кооперація.

Результати. Результати дослідження показали, що інституційне середовище ринку свинини в Україні перебуває у стані дисбалансу: формальні інститути залишаються малоефективними, тоді як неформальні практики частково компенсують ці прогалини, але водночас підривають легальну конкуренцію. Встановлено, що стратегічна реформа має поєднувати адаптацію формальних механізмів (сертифікація, фінансування, податкові стимули, кооперація) з частковою легалізацією та інтеграцією неформальних практик через цифрові інструменти довіри й прозорості. У підсумку саме синергія формальних і неформальних інститутів може забезпечити справедливу конкуренцію, підвищення продовольчої безпеки та сталий розвиток м’ясної галузі України.

Перспективи. У перспективах подальших досліджень інституційного середовища ринку свинини першочерговим напрямом є глибинний аналіз взаємодії формальних і неформальних інституцій на регіональному рівні з урахуванням особливостей розвитку галузі у різних областях України. Водночас важливими залишаються дослідження ефективності інституційної підтримки малих і середніх виробників із застосуванням емпіричних методів (опитування, інтерв’ю, кейс-аналіз), а також аналіз моделей координації між державними органами, професійними асоціаціями та бізнесом. До перспективних напрямів належить також порівняння українських практик із міжнародним досвідом (ЄС, Канада, Бразилія), вивчення впливу цифровізації на інституційні процеси та моделювання ролі інституцій у забезпеченні стійкості ринку свинини в умовах воєнних і глобальних викликів.

СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В АКВАКУЛЬТУРІ: ІНКЛЮЗИВНІ МОДЕЛІ ДЛЯ ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Наталія Присяжнюк — 2025-09-30

Вступ. У сучасних умовах соціально-економічних трансформацій та наслідків воєнних викликів в Україні особливої актуальності набувають пошуки нових підходів до забезпечення зайнятості сільського населення, підвищення його соціальної стійкості та економічної активності. Особливий потенціал для розвитку соціального підприємництва має сфера аквакультури – вирощування риби та інших водних біоресурсів.

Методи. У дослідженні застосовано метод аналізу та синтезу для узагальнення наукових підходів до соціального підприємництва та аквакультури. Використано порівняльний метод, що дозволив співставити зарубіжні та вітчизняні практики інклюзивних моделей у сфері зайнятості сільського населення. За допомогою статистичного аналізу вивчено тенденції розвитку аквакультури та рівень зайнятості у сільських територіях. Системний підхід застосовано для розкриття взаємозв’язку між соціальним підприємництвом, розвитком аквакультури та підвищенням соціально-економічної стійкості громад. Для оцінки ефективності моделей було використано метод експертних оцінок, що забезпечив врахування думки практиків та фахівців галузі.

Результати. Дослідження засвідчило, що соціальне підприємництво у сфері аквакультури є одним із найбільш перспективних напрямів розвитку сільських територій України. Виділено чотири ключові моделі соціального підприємництва в аквакультурі: кооперативні об’єднання, соціальні стартапи, інклюзивні партнерства та формати еко- й агротуризму. Кожна з них має свої переваги та обмеження, однак усі вони орієнтовані на поєднання виробництва з соціальними ефектами. Досвід зарубіжних країн підтверджує їхню ефективність, а українські приклади – реальність їх адаптації в національному середовищі.

Перспективи. У повоєнний період виникає потреба у нових дослідницьких підходах. Передусім варто зосередитися на розробленні прикладних механізмів масштабування інклюзивних бізнес-моделей в аквакультурі з урахуванням регіональних особливостей України. Окремої уваги потребує дослідження інтеграції цифрових технологій і «зелених» інновацій у соціальне підприємництво аквакультури. Крім того, доцільним є вивчення зарубіжного досвіду, зокрема країн ЄС та Азії, з метою адаптації ефективних інституційних практик до українських умов.

ІНВЕСТУВАННЯ В КОРМОВИРОБНИЦТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

Іван Свиноус — 2025-09-30

Вступ. Сучасне аграрне виробництво в Україні характеризується високим рівнем спеціалізації та переважною орієнтацією на вирощування експортно привабливих культур – насамперед, зернових (кукурудза, пшениця) та олійних (соняшник, ріпак). Такий підхід забезпечує значну частину валютних надходжень країни та формує основний обсяг зовнішньої торгівлі аграрною продукцією. Проте надмірна залежність від вузького спектра культур створює низку ризиків для аграрного сектору та економіки, загалом.

Одним із найбільш перспективних напрямів такої диверсифікації виступає розвиток кормовиробництва – як основи для сталого функціонування тваринницького комплексу, який останніми роками перебуває в кризовому стані.

Методи. У процесі дослідження було застосовано низку методів, що забезпечили комплексний та обґрунтований підхід до аналізу проблематики. Зокрема, монографічний метод дозволив здійснити глибоке вивчення наукових підходів до інвестування в аграрну сферу та визначити теоретичні засади розвитку кормовиробництва в контексті диверсифікації. Економіко-статистичний метод було використано для обробки офіційної статистики щодо структури та динаміки інвестицій, обсягів виробництва кормів, показників рентабельності та продуктивності аграрних підприємств.

Застосування системного підходу дало змогу розглянути взаємозв’язки між інвестиційними потоками, розвитком кормової бази та ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому. Крім того, метод експертних оцінок допоміг залучити думки фахівців галузі щодо ефективних моделей та інструментів інвестування. Порівняльний аналіз став основою для вивчення міжнародного досвіду інвестування у кормовиробництво та обґрунтування можливостей його адаптації до українських реалій.

Результати. Встановлено, що інвестування в кормовиробництво є не просто галузевим пріоритетом, а стратегічним інструментом диверсифікації та трансформації аграрного сектору України.

Доведено, що інвестування в кормовиробництво - це не лише відповідь на поточні виклики агросектору, а фундаментальний елемент переходу до нової моделі аграрного розвитку України, заснованої на стійкості, самозабезпеченні, локалізації вартості та технологічній модернізації.

Перспективи. Перспективним є вивчення ефективних механізмів залучення приватних і державних інвестицій у створення стабільної кормової бази для розвитку тваринництва. Особливої уваги потребує аналіз інноваційних технологій у виробництві кормів, здатних підвищити продуктивність та економічну стійкість агропідприємств. Подальші дослідження можуть зосередитися на моделюванні диверсифікованих агросистем, де кормовиробництво виступає як ключова ланка продовольчої безпеки та регіонального розвитку.

СТІЙКІСТЬ НАСІННЄВОГО РИНКУ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР ДО ВОЄННИХ ВИКЛИКІВ І ЗОВНІШНІХ ШОКІВ

Валерій Ситник — 2025-09-30

Вступ. Насіннєвий ринок зернових культур відіграє ключову роль у формуванні ефективної, стабільної та конкурентоспроможної агропродовольчої системи України. Саме якісний насіннєвий матеріал є відправною точкою для всього агровиробничого процесу, визначаючи не лише потенційну врожайність, а й стійкість до кліматичних ризиків, адаптивність до регіональних умов вирощування та безпечність кінцевої продукції.

Методи. У дослідженні застосовано комплекс кількісних, якісних та інституційно-економічних методів, що забезпечили всебічне вивчення проблеми. Системний підхід дозволив розглядати насіннєвий ринок як відкриту соціально-економічну систему, інституційний аналіз – ідентифікувати формальні та неформальні чинники його адаптивності, а порівняльний аналіз – зіставити стійкість українського сектору з практиками країн ЄС. Контент-аналіз нормативно-правових актів та статистичних даних дав змогу оцінити ефективність державної політики й динаміку виробництва, імпорту, експорту та споживання, а елементи експертного опитування дозволили врахувати суб’єктивні оцінки учасників ринку.

Результати. Доведено, що стійкість ринку насіння зернових культур в Україні є системним критерієм здатності аграрного сектору протистояти багатовекторним викликам – зокрема воєнним загрозам, логістичним шокам, кліматичній нестабільності та ринковій волатильності. В умовах війни та світової нестабільності визначальним фактором розвитку зернової галузі виступає інституційна, економічна й технологічна спроможність гарантувати безперервність і високу якість насіннєвого матеріалу.

Перспективи. Подальші дослідження мають зосередитися на аналізі адаптаційної поведінки українських виробників насіння в умовах обмеженого доступу до ресурсів та на порівнянні національних інституційних механізмів із європейськими підходами. Перспективним напрямом є вивчення цифрової трансформації галузі, включаючи електронний моніторинг, бази даних насіннєвих ресурсів та інноваційні інструменти селекції. Також важливим завданням є розробка моделей стратегічного відновлення й розвитку ринку насіння у післявоєнний період з урахуванням довгострокових ризиків.

ПОВЕДІНКОВІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСТВА ЯК ДРАЙВЕРУ АГРОЕКСПОРТУ

Дмитро Сліпко-Кривуца — 2025-09-30

Вступ. Сільське господарство України традиційно виступає базовою галуззю національної економіки, формуючи основу продовольчої безпеки, забезпечуючи зайнятість у сільській місцевості та генеруючи значний експортний потенціал. Агропромисловий комплекс (АПК) стабільно демонструє високу частку у структурі зовнішньоторговельного обороту країни, забезпечуючи понад 40% валютних надходжень, особливо за рахунок експорту зернових, олійних культур та продуктів їх переробки. За таких умов підвищення ефективності виробництва у фермерських господарствах набуває стратегічного значення для національної економіки в цілому.

Методи. У дослідженні використано методи аналізу та синтезу для узагальнення концептуальних засад поведінкової економіки та визначення чинників інноваційної активності фермерів, а також контент-аналіз сучасних публікацій, статистики, міжнародних звітів і практичних кейсів. Порівняльний метод дав змогу оцінити вплив експортної орієнтації на мотивацію й бар’єри інноваційної діяльності, а метод експертних оцінок – отримати додаткові дані з опитувань та інтерв’ю з агровиробниками. Аналітичний підхід дозволив простежити взаємозв’язки між поведінковими характеристиками фермерів, рівнем цифровізації господарств і динамікою аграрного експорту.

Результати. Дослідження показало, що поведінкові чинники суттєво впливають на інноваційну активність фермерів, адже їхні рішення часто зумовлені соціальними очікуваннями, емоціями та страхом перед ризиками. Головними бар’єрами залишаються висока вартість технологій, нестача практичного досвіду та відсутність системної підтримки, тоді як мотиваторами виступають прагнення до зростання доходів і розширення ринків. У підсумку саме поведінкова готовність фермерів визначає перспективи трансформації агросектору в інноваційно активний і конкурентоспроможний кластер.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень охоплюють оцінку ефективності поведінкових інтервенцій – навчальних програм, менторських ініціатив і демонстраційних проєктів. Актуальним є також типологізація фермерів за моделями інноваційної поведінки з урахуванням віку, масштабу господарства та експортної орієнтації. Перспективним напрямом є моделювання сценаріїв поведінкових змін та аналіз соціальних механізмів поширення інновацій через локальні мережі. Важливим завданням залишається дослідження кореляції між інноваційною активністю та зростанням агроекспорту.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

Юрій Степанюк — 2025-09-30

Вступ. Ринок сільськогосподарської техніки є стратегічно важливим елементом розвитку аграрного виробництва, адже саме він забезпечує механізацію, автоматизацію та цифровізацію виробничих процесів у сільському господарстві. Від його ефективного функціонування залежать продуктивність праці, раціональне використання ресурсів, рівень інноваційності аграрних підприємств та їх конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Методи. У статті використано методи теоретичного узагальнення та системного аналізу для розкриття сутності організаційно-економічного механізму ринку сільськогосподарської техніки. Застосовано абстрактно-логічний метод для формулювання понять, категорій та побудови концептуальної моделі функціонування ринку. Використано порівняльний аналіз для виявлення відмінностей і спільних рис у розвитку ринку техніки в Україні та за кордоном. Крім того, метод структурно-функціонального підходу дав змогу визначити взаємозв’язки між інституційними, фінансовими та виробничими складовими механізму.

Результати. У результаті дослідження обґрунтовано теоретичні засади організаційно-економічного механізму функціонування ринку сільськогосподарської техніки. Встановлено, що його ефективність визначається взаємодією інституційних, фінансових, виробничо-технологічних та ринкових чинників. Доведено, що розвиток цього ринку потребує поєднання державного регулювання з ринковими механізмами стимулювання попиту і пропозиції. Також визначено, що підвищення доступності техніки для сільськогосподарських виробників можливе через удосконалення кредитно-лізингових програм та інноваційних форм співпраці.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці практичних моделей застосування організаційно-економічного механізму на ринку сільськогосподарської техніки з урахуванням сучасних умов. Доцільним є поглиблене вивчення впливу цифровізації та інноваційних технологій на розвиток ринку й формування нових бізнес-моделей. Важливим напрямом досліджень є оцінка ефективності державних програм підтримки та їх поєднання з інструментами приватного сектора. Також перспективним є аналіз інтеграційних процесів і можливостей залучення міжнародних фінансових інструментів для оновлення технічної бази аграрного виробництва.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОНДУ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Василь Файфура — 2025-09-30

Вступ. У контексті регіонального розвитку важливу роль відіграють обласні фонди охорони навколишнього природного середовища, які акумулюють кошти з різних джерел – екологічного податку, грошових стягнень, інвестиційних надходжень. Аналіз структури, динаміки фінансування та видатків таких фондів дозволяє оцінити ефективність екологічної політики, виявити пріоритетні напрями витрат, а також визначити потенціал для вдосконалення механізмів ресурсного забезпечення природоохоронної діяльності.

Методи. У дослідженні використовувалися методи системного і порівняльного аналізу та емпіричного дослідження. Збір даних проводився шляхом аналізу наукових публікацій, нормативно-правової бази та інформаційних матеріалів державної служби статистики України. За допомогою використання методів аналізу і синтезу, а також статистичного методу проведено дослідження тенденцій надходжень та витрат фонду охорони навколишнього природного середовища на регіональному рівні. При формулюванні висновків застосовано абстрактно-логічний метод.

Результати. Проведений аналіз засвідчує нестабільність динаміки грошових стягнень до фонду охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області в останні 5 років, що зумовлює коливання його загальних надходжень. За результатами проведеного дослідження встановлено нерівномірність фінансування природоохоронних заходів у межах області. Здійснений аналіз показує, що в структурі природоохоронних витрат саме витрати на поводження з відходами мають тенденцію до зростання з різкими піковими значеннями в окремі роки.

Перспективи. Результати дослідження підтверджують необхідність подальшого дослідження особливостей стратегічного планування екологічного фінансування, посилення інвестиційної складової та вдосконалення механізмів контролю за використанням коштів. В перспективі це дозволить забезпечити ефективну реалізацію природоохоронної політики на регіональному рівні.

ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН: СОЦІОЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ І ПЕРСПЕКТИВИ

Лариса Хахула — 2025-09-30

Вступ. Сучасна економічна освіта перебуває перед низкою викликів, пов’язаних із необхідністю забезпечення доступності знань, індивідуалізації освітніх траєкторій і формування практикоорієнтованих компетентностей студентів. Застосування інноваційних платформ у викладанні економічних дисциплін створює передумови для підвищення ефективності освітніх інвестицій, формування конкурентних переваг навчальних закладів і розширення доступу до якісної економічної освіти.

Методи. У дослідженні застосовано системний підхід для комплексного аналізу впливу інноваційних освітніх платформ на викладання економічних дисциплін. Методи аналізу, синтезу та порівняльний підхід дали змогу узагальнити наукові публікації, нормативні документи й зіставити вітчизняний та зарубіжний досвід цифровізації освіти. Статистичний аналіз і метод експертних оцінок дозволили оцінити економічний ефект та врахувати думку викладачів і студентів щодо ефективності освітніх інновацій.

Результати. Результати дослідження довели, що інноваційні освітні платформи формують у студентів критичне мислення, аналітичні навички, цифрову грамотність та здатність працювати з великими масивами даних. На інституційному рівні їх впровадження дає змогу університетам скорочувати витрати, розширювати освітні послуги й підвищувати конкурентоспроможність, а для студентів – забезпечує персоналізацію навчання та кращі перспективи працевлаштування. Водночас ключовими викликами залишаються цифрова нерівність, фінансові витрати на адаптацію матеріалів і низька готовність викладачів до роботи в цифровому середовищі.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно зосередити на оцінці економічної ефективності освітніх платформ та їх впливу на якість підготовки економістів. Важливим напрямом стане аналіз соціально-психологічних аспектів цифрового навчання, зокрема його впливу на мотивацію та когнітивний розвиток студентів. Перспективним є вивчення ролі інноваційних платформ у післявоєнному відновленні освітньої системи України, особливо для віддалених територій. Також актуальним завданням є розроблення моделей державно-приватного партнерства у сфері цифровізації освіти.

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ПІДТРИМКИ ТВАРИННИЦТВА: МОЖЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

Ігор Штимак — 2025-09-30

Вступ. У світовій практиці фінансова підтримка тваринництва реалізується через багатокомпонентну систему: пільгові кредити та лізинг, дотації та субсидії, страхування ризиків, інвестиційні фонди, механізми державно-приватного партнерства та інноваційні фінансові інструменти (агрооблігації, електронні аграрні розписки, зелені фінансові продукти). Їх застосування довело свою результативність у країнах ЄС, США, Канаді, Ізраїлі та інших державах, забезпечивши фінансову стійкість тваринницьких господарств навіть у кризових умовах.

Методи. У статті використано комплексний підхід, що ґрунтувався на поєднанні загальнонаукових та спеціальних методів. Застосовано системний аналіз і синтез для узагальнення міжнародного досвіду фінансової підтримки тваринництва та виокремлення ключових інструментів. Порівняльний метод дав змогу зіставити практики ЄС, США та інших країн із можливостями їх адаптації в Україні.

Результати. Дослідження показало, що міжнародні фінансові інструменти підтримки тваринництва мають значний потенціал для адаптації в Україні. Найбільш перспективними виявилися кредитно-гарантійні програми, страхові механізми та грантове фінансування, які сприяють зниженню ризиків і стимулюють розвиток галузі. Аналіз довів, що їх впровадження може підвищити інвестиційну привабливість тваринництва та забезпечити стійкість виробництва навіть в умовах воєнних викликів. Водночас ефективність адаптації залежить від узгодженості з національною аграрною політикою та рівня інституційної підтримки.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому аналізі механізмів інтеграції міжнародних фінансових інструментів у національну систему підтримки аграрного сектору. Особливу увагу доцільно приділити вивченню ризиків їх адаптації в умовах воєнної економіки та післявоєнного відновлення. Перспективним напрямом є розробка моделей поєднання грантових, кредитних і страхових інструментів із державними програмами для забезпечення довгострокової стійкості тваринництва. Також потребує дослідження вплив цифровізації фінансових сервісів на ефективність та доступність підтримки для малих і середніх виробників.

СИРОВИННА ЗАЛЕЖНІСТЬ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ: РИЗИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Олена Шуст — 2025-09-30

Вступ. Російська агресія 2022 року та пов’язані з нею глобальні логістичні виклики загострили проблему сировинної вразливості України, особливо в аграрному секторі. В аграрному секторі України сировинна вразливість має системний характер. За останні два десятиліття сформувалася модель, в якій переважає експорт зернових культур, олійного насіння та шроту, а продукція з високою доданою вартістю – борошно, консерви, молочні та м’ясні вироби – становить незначну частку.

Методи. В процесі дослідження використано системний та структурно-функціональний підходи для визначення особливостей сировинної залежності та її впливу на економіку. Статистичний аналіз дав змогу оцінити динаміку експорту, структуру виробництва та зміни індексу економічної складності. Порівняльний метод використано для зіставлення українських тенденцій із міжнародним досвідом.

Результати. Дослідження доводить, що подолання сировинної залежності України неможливе без комплексної державної стратегії, спрямованої на структурну модернізацію економіки. Вирішальне значення мають розвиток глибокої переробки та впровадження сучасних технологій, що дозволяють підвищити рентабельність виробництва та створити додану вартість усередині країни. Запропоновано концепцію агропромислового відродження України, що ґрунтується на переході від сировинної моделі експорту до моделі глибокої переробки та створення високої доданої вартості всередині країни. Обгрунтовано необхідність формування стратегії диверсифікованої агрологістичної інфраструктури (річкові, залізничні, сухопутні маршрути, склади) як ключового елементу зміцнення продовольчої безпеки та економічної стійкості держави.

Перспективи. Подальші дослідження сировинної залежності аграрного сектору України мають зосереджуватися на вивченні шляхів диверсифікації виробництва та розвитку переробних галузей. Особливого значення набуває оцінка впливу державної політики та інституційних змін на процеси технологічної модернізації. Перспективним є аналіз міжнародного досвіду подолання сировинної спеціалізації та його адаптації до українських умов. Важливо дослідити соціально-економічні наслідки переходу до інноваційної моделі для сільських територій, зайнятості та добробуту населення. Отримані результати можуть стати основою для вироблення рекомендацій зі стратегії сталого розвитку аграрного сектору.

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РЕСУРСАМИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Юлія Гринчук — 2025-09-30

Вступ. Кредитні ресурси є одним із ключових джерел фінансування розвитку аграрних підприємств, оскільки власного капіталу у більшості виробників недостатньо для реалізації інвестиційних проєктів, модернізації техніки чи впровадження інноваційних рішень. Саме доступ до кредитів забезпечує можливість відтворення виробничого потенціалу, стимулює підвищення ефективності праці та сприяє розвитку конкурентних переваг на внутрішньому й зовнішньому ринках. В умовах воєнних викликів роль кредитних ресурсів суттєво зростає.

Методи. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили системний аналіз інституційних механізмів управління кредитними ресурсами в аграрному секторі. Діалектичний, історико-логічний та системний підходи дали змогу виявити суперечності, простежити еволюцію наукових підходів і розглядати механізми кредитування як взаємопов’язані елементи фінансово-економічної системи. Порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду разом із методом узагальнення дозволили сформувати теоретико-методологічні висновки та визначити напрями вдосконалення стратегічного управління фінансовими ресурсами..

Результати. Результати дослідження показали, що ефективні інституційні механізми кредитування визначають інвестиційну спроможність аграрних підприємств, модернізацію виробництва та впровадження інновацій. Доведено, що державні програми пільгового кредитування й гарантійні фонди, у поєднанні з міжнародною фінансовою підтримкою та цифровими інструментами, значно підвищують доступність і прозорість кредитних ресурсів для малих і середніх виробників. Встановлено, що розвиток аграрного страхування, гармонізація з європейськими стандартами та формування фінансових кластерів є критично важливими для стійкості та конкурентоспроможності аграрного сектору України.

Перспективи. Подальші дослідження мають бути зосереджені на розробці моделей адаптивного фінансового менеджменту аграрних підприємств у післявоєнний період та оцінці ефективності державних гарантійних і страхових інструментів для зниження кредитних ризиків. Перспективним є аналіз цифрових фінансових платформ, big data та штучного інтелекту як засобів оптимізації кредитного забезпечення й підвищення прозорості фінансових відносин. Важливим напрямом також виступає вивчення інтеграції українських аграрних підприємств у європейські фінансові ринки для доступу до дешевших кредитів і посилення їхньої конкурентоспроможності.

ПЕРСПЕКТИВИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В МЕХАНІЗМІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ

Тарас Лисенко — 2025-09-30

Вступ. Управління ліквідністю банків зазнає трансформації під впливом цифрових технологій та штучного інтелекту. Традиційні нормативно орієнтовані моделі поступаються місцем проактивним підходам із використанням прогнозної аналітики, моніторингу в реальному часі та автоматизації звітності, що дозволяє підвищити точність планування, оптимізувати буфери ліквідності та знизити вартість фондування без втрати відповідності регуляторним вимогам (LCR, NSFR). Для українського банківського сектору особливо актуальним є питання адаптації глобальних практик у контексті воєнних ризиків, кіберзагроз і технологічних обмежень.

Методи. Дослідження базується на системному підході з використанням критичного огляду наукових праць та нормативних документів, компаративного аналізу міжнародних кейсів (HSBC, Goldman Sachs, Danske Bank, BNY Mellon), структурно-інституційного аналізу регуляторних вимог (LCR/NSFR) та огляду практик українських банків (ПриватБанк, Ощадбанк).

Результати. Показано, що інтеграція цифрових технологій і ШІ в управління ліквідністю забезпечує підвищення точності прогнозування грошових потоків, зменшення операційних витрат, прозорість внутрішньоденних позицій і відповідність міжнародним стандартам. Світові кейси доводять ефективність ШІ-рішень у внутрішньоденному моніторингу, прогнозуванні та управлінні ринковою ліквідністю активів. Водночас окреслено ризики впровадження – модельні помилки, кіберзагрози, складність інтеграції з існуючими IT-системами та кадрові виклики. Для України запропоновано дорожню карту адаптації, яка включає розвиток дата-інфраструктури казначейств, поступове впровадження ШІ-рішень у внутрішньоденну ліквідність, використання блокчейн-технологій та підтримку інновацій через регуляторні «пісочниці».

Перспективи. Подальші дослідження варто зосередити на тестуванні інтерпретованих моделей прогнозування внутрішньоденної ліквідності, оцінці системних ефектів від масштабного застосування однотипних алгоритмів у банках, а також на емпіричних дослідженнях адаптації глобальних цифрових практик до українського фінансового ринку.

PROBLEMATIC ASPECTS OF INFORMATION AND ANALYTICAL SUPPORT FOR THE MANAGEMENT OF INDUSTRIAL ENTERPRISES

Igor Afanasyev — 2025-09-30

Introduction. The experience of Ukrainian industrial enterprises and the results of scientific research highlight the need to establish a unified information and analytical system within the management structure. At the same time, there is no national concept that would ensure the effective implementation of management and control functions of information and analytical support. Existing contradictions between the interests of reporting data users, the absence of unified standards for the preparation and evaluation of reports, and the untimely provision of information reduce the practical value of current systems.

Methods. The study applies general scientific methodological approaches (historical and systems analysis, induction, deduction, scientific abstraction), as well as specialised methods (operations research theory and quantitative assessment methods).

Results. The inconsistency between the current state of methodology and organisation of information and analytical support and the requirements of effective management and economic growth of Ukrainian industrial enterprises is substantiated. The role and place of information and analytical support in the management cycle are identified. It is demonstrated that the existing system does not meet market conditions and requires improvement in the form of a computerised information and analytical system. Using the example of an industrial enterprise, the study shows the consequences of violating the principles of systematisation and hierarchy in the design of corporate information systems, which resulted in significant financial losses.

Discussion. Further research should focus on developing the conceptual foundations of a new paradigm of information and analytical support, integrated into the management processes of industrial enterprises, taking into account international experience and the digital transformation of the economy.

ДЕТЕРМІНАНТИ КОНТРОЛІНГУ У МЕНЕДЖМЕНТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вікторія Нехай — 2025-09-30

Вступ. Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до управління ризиками, ресурсами та інформаційними потоками, які забезпечують конкурентоспроможність підприємств у міжнародному середовищі.

Методи. Методологія дослідження базується на системному підході, методах економічного аналізу, порівняння та узагальнення, що дозволило визначити ключові функції контролінгу в управлінні зовнішньоекономічними процесами, оцінити їх практичне значення та можливості інтеграції з сучасними інформаційними технологіями.

Результати. Обгрунтовано, що застосування контролінгу у сфері зовнішньоекономічної діяльності сприяє зниженню ризиків валютних коливань, підвищенню прозорості фінансових потоків, удосконаленню стратегічного планування та оптимізації процесів управління. Контролінг забезпечує комплексне інформаційно-аналітичне підґрунтя для прийняття управлінських рішень, що дозволяє підвищити ефективність та адаптивність підприємств до динаміки міжнародних ринків. Вказано на труднощі та недоліки впровадження контролінгу. Наведено приклади впровадження контролінгу у менедмент підприємств, які займаються ЗЕД.

Перспективи. Перспективним вбачається удосконалення контролінгу у менеджменті зовнішньоекономічної діяльності для цілей оперативного реагування на зміни зовнішнього середовища з огляду на те, що він є стратегічним чинником розвитку, здатним підвищити конкурентоспроможність та стійкість підприємств у довгостроковій перспективі.