Економічний дискурс

ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ РОЛІ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ У ФУНКЦІОНУВАННІ ФОНДОВОГО РИНКУ

Галина Гончар — 2026-04-30

Вступ. Фондовий ринок є ключовим елементом фінансової системи, а інституційні інвестори виступають його системоутворюючими суб’єктами. Їхня діяльність визначає рівень ліквідності, стабільності та ефективності корпоративного управління. Практична значущість дослідження полягає у визначенні ролі інституціоналів у відновленні українського фондового ринку в умовах війни та процесів євроінтеграції, що робить їх стратегічними агентами економічної трансформації.

Методи. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволив розглядати інституційних інвесторів як цілісну групу суб’єктів фінансової системи. Використано методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції для узагальнення наукових положень; порівняльний аналіз – для зіставлення неокласичної, кейнсіанської та поведінкової моделей; абстрактно-логічний метод – для формування узагальнених висновків.

Результати. У статті систематизовано три основні теоретичні підходи: неокласичний, що трактує інституціоналів як фактор ефективності та ліквідності; кейнсіанський, який акцентує на їхній стабілізуючій ролі у періоди криз; поведінковий, що підкреслює ризики «стадної поведінки» та можливість посилення волатильності. Виявлено, що вплив інституційних інвесторів може бути як стабілізуючим, так і дестабілізуючим, залежно від регуляторної бази та інвестиційних стратегій.

Перспективи. Отримані результати узгоджуються з висновками зарубіжних дослідників, які акцентують на необхідності гармонізації регуляторної політики та інтеграції ESG-стратегій. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на формування концептуальної моделі участі інституціоналів у розвитку українського фондового ринку та оцінку їхнього внеску у процеси євроінтеграції.

БЮДЖЕТНА ПІДТРИМКИ ТА СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ЯК СУЧАСНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ФІНТЕХУ

Оксана Радченко — 2026-04-30

Вступ. Для захисту та відновлення агросектору України від руйнівного впливу війни актуальними є дослідження проблем управління його ризиками через інструменти бюджетної підтримки, зокрема й страхування. Ставиться мета визначити роль та систематизувати фінансові інструменти бюджетної підтримки за групами впливу на фінансові результати агропідприємств та управління ризиками в умовах фінтеху.

Методи. У статті використано загальнонаукові методи дослідження: теоретичний, що базується на монографічному узагальненні та систематизації наукових праць; аналіз, синтез, індукція, дедукція щодо відбору інформації про фінансове забезпечення агровиробників; табличний, порівняння, графічний метод для аналізу даних бюджетного фінансування та страхового забезпечення; узагальнення для формування висновків.

Результати. Узагальнено, що дослідники вважають інструменти бюджетної підтримки найбільш дієвими засобами державної політики. Виокремлено та описано дві групи фінінструментів оновленої системи держпідтримки. Визначено вплив факторів на трансформацію бюджетної підтримки агровиробників, ефективність змін за каналами та джерелами фінансування. Встановлено, що цифрова складова бюджетної підтримки реалізується через інноваційні рішення, що спрощують виробникам доступ до фінансування та розрахунки за допомогою фінтех платформ. Цифровізація сприяє мінімізації ризиків в аграрному секторі, трансформації системи бюджетної підтримки до нового рівня, який дозволяє автоматизувати процеси визначення ризиків, потреб, обсягів та джерел фінансування, підвищити прозорість фінансових потоків.

Перспективи. Перспективами подальших досліджень є визначення умов адаптації бюджетної підтримки агросектору України для реалізації правил Спільної Аграрної політики ЄС.

КОМУНІКАЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНЦІЯ КЕРІВНИКІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сергій Бурлаченко — 2026-04-30

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі комунікаційних компетенцій керівників у сучасному бізнес-середовищі, що характеризується глобалізацією, цифровізацією та ускладненням міжорганізаційної взаємодії. У цих умовах комунікація виступає визначальним фактором ефективності управління та конкурентоспроможності підприємства.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу і синтезу наукових джерел, порівняльний аналіз, а також емпіричні методи — інтерв’ю з керівниками підприємств різних галузей. Інформаційна база сформована на основі результатів сучасних наукових досліджень і практичного досвіду управлінців.

Результати. Встановлено, що комунікаційні компетенції (ведення переговорів, презентація інформації, мотивація персоналу, формування довіри та координація дій) мають системоутворюючий вплив на ефективність діяльності підприємства. Доведено наявність прямого взаємозв’язку між якістю внутрішньої комунікації та рівнем продуктивності, а також визначено, що недостатній рівень комунікативних навичок є однією з ключових причин зниження результативності бізнесу та втрати партнерських відносин.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку економіко-аналітичних моделей оцінювання ефективності підприємств з урахуванням персональних компетенцій керівників, а також на визначення оптимального балансу між «м’якими» і «твердими» навичками в системі управління

COMPETITIVE ADVANTAGES OF ENTERPRISES BASED ON SUSTAINABLE BUSINESS PRACTICES

Anastasiia Zerkal — 2026-04-30

Introduction. In the latest economic model, enterprise competitive advantages increasingly depend on combining economic performance with environmental, social, and governance responsibility and the digital transformation of business processes. This issue is especially relevant because enterprises must remain competitive while adapting to unstable market conditions, resource constraints, and growing sustainability requirements. In this context, sustainable business practices help companies reduce risks, use resources more efficiently, and strengthen their long-term market positions.

Methods. The methodological basis of the study includes systemic, comparative, and structural-logical analysis, as well as the generalization of scholarly approaches to sustainable development, digitalization, business continuity, and economic efficiency.

Results. The study establishes that sustainable business practices are becoming an independent mechanism for creating added value and long-term competitive advantages. Their impact is manifested in lower operational and reputational risks, higher resource efficiency, stronger stakeholder trust, broader access to finance, and greater adaptability to crisis-driven change. The strongest effect is achieved through the combination of environmental, social, and governance responsibility with digital tools for monitoring, analytics, reporting, and risk control.

The scientific novelty lies in the systematization of mechanisms for building competitive advantages through the integration of sustainable business practices at the strategic, organizational, operational, and analytical-digital levels of management.

Discussion. The practical value of the results lies in their applicability to competitiveness strategies, risk management improvement, and enterprise adaptation to new regulatory requirements. Further research should focus on developing practical tools for assessing how sustainable business practices influence enterprise efficiency, risk reduction, and access to investment. It is also important to study how these practices can be adapted to the needs of Ukrainian enterprises operating under crisis and recovery conditions.

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ КОРПОРАТИВНИХ ЗНАНЬ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Іван Малихін — 2026-04-30

Вступ. В умовах цифровізації економіки та посилення ролі інтелектуального капіталу знання перетворюються на один із ключових стратегічних ресурсів підприємства. Традиційні підходи до накопичення й передачі корпоративних знань втрачають ефективність через зростання обсягів інформації, фрагментарність даних та складність їх практичного використання. Особливої актуальності набуває проблема «парадоксу знань», за якого збільшення інформаційних масивів призводить до зниження ефективності управлінських рішень.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, методи економіко-математичного моделювання, логіко-структурний аналіз і порівняльне узагальнення. Для оцінювання впорядкованості інформаційних потоків використано апарат інформаційної ентропії Шеннона, а для моделювання процесів накопичення інтелектуального капіталу – елементи системної динаміки та диференціальні рівняння.

Результати. Розроблено авторський методичний інструментарій формування системи менеджменту корпоративних знань, інтегрованої в інформаційну стратегію підприємства. Визначено основні етапи створення системи Knowledge Management System (KMS) та обґрунтовано доцільність використання технологій штучного інтелекту для автоматизації структурування знань і blockchain для верифікації інтелектуальних активів. Доведено, що використання запропонованого підходу дозволяє знизити інформаційну ентропію, мінімізувати втрати знань та підвищити стратегічну гнучкість підприємства. Побудовано модель динаміки накопичення інтелектуального капіталу та визначено стратегічні ефекти цифровізації корпоративного навчання.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на оцінювання економічного ефекту впровадження KMS, аналіз впливу цифровізації знань на людський капітал підприємства та розвиток моделей автоматизованого управління інтелектуальними ресурсами.

METHODICAL TOOLS FOR ASSESSING THE EFFICIENCY OF BUSINESS PROCESSES WITHIN THE STABILISATION COMPONENT OF THE CORPORATE GOVERNANCE MECHANISM

Ihor Miroshnychenko — 2026-04-30

Introduction. The relevance of this study is driven by the need to develop effective corporate governance mechanisms under conditions of economic instability, which require the integration of tools for assessing the ability of business processes to ensure enterprise stabilisation.

Methods. The study is based on the application of systemic and process-oriented approaches, including methods of theoretical generalisation, comparative analysis, structural modelling, expert evaluation, and quantitative scoring. The methodological framework relies on modified Balanced Scorecard (BSC) approaches and the EP2M model. The empirical base is formed using data from Ukrainian mining and processing enterprises, in particular PJSC «Poltava Mining and Processing Plant», covering the period 2022–2024 and incorporating expert assessments (50 specialists).

Results. An original model for assessing the efficiency of business processes within the stabilisation component of corporate governance is proposed, comprising the following blocks: «Crisis Directives», «Stabilisation Execution» and «Resilience Results». The integrated level of stabilisation capability of the analysed enterprise is determined at 55.1%, corresponding to a «normal capability» level. Key weaknesses are identified, including insufficient formalisation of crisis strategy (46.5%) and a low level of recovery potential (48.2%).

Discussion. The obtained results are consistent with contemporary approaches to enterprise resilience assessment and extend them through the integration of a process-based dimension. Future research should focus on integrating the proposed model with strategic analysis tools and on automating monitoring systems for enterprise stabilisation capability.

ФОРМУВАННЯ АНТИКРИЗОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Вікторія Нехай — 2026-04-30

Вступ. Формування антикризового потенціалу для цілей сталого економічного розвитку сільськогосподарських підприємств є важливим напрямом для досліджень в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Методи. Методологія дослідження базується на системному підході, методах економічного аналізу, порівняння та узагальнення, що дозволило визначити ключові напрями формування антикризового потенціалу сільськогосподарських підприємств, оцінити їх практичне значення та можливості інтеграції у практичну діяльність.

Результати. Розглядаються механізми формування антикризового потенціалу в контексті управління економічним розвитком сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано сучасні виклики та ризики, які стоять перед сільським господарством, і визначають ключові фактори, що впливають на його антикризову стійкість. Обґрунтовано необхідність формування інтегрованої системи антикризового управління як інструменту забезпечення стійкості та конкурентоспроможності аграрного бізнесу. Визначено ключові елементи антикризового потенціалу, зокрема фінансовий, виробничо-технологічний, кадровий, інноваційний та організаційно-управлінський компоненти. На основі проведеного дослідження представлено алгоритм управління економічним розвитком, спрямований на підвищення антикризового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Алгоритм враховує всі аспекти діяльності підприємства, включаючи стратегічне планування, фінансове управління, операційний менеджмент, маркетинг та інновації.

Перспективи. У статті містяться практичні рекомендації щодо імплементації запропонованої моделі у практику діяльності сільськогосподарських підприємств. Результати дослідження можуть бути корисними для керівників сільськогосподарських підприємств, менеджерів та всіх, хто зацікавлений у підвищенні ефективності та стійкості економіки сільського господарства. Перспективним для подальшого дослідження є пошук шляхів удосконалення засобів формування антикризового потенціалу підприємств різних галузей економіки.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Тетяна Cтарук — 2026-04-30

Вступ. Сільськогосподарські підприємства стикаються з комплексом сучасних викликів, що додатково ускладнюються наслідками війни. Підготовка та реалізація адекватних відповідей на існуючі виклики значною мірою залежить від наявності кваліфікованого персоналу, здатного забезпечувати адаптацію, відновлення та довгострокову стійкість розвитку підприємств. Це обумовлює необхідність пошуку нових підходів до управління персоналом, орієнтованих на узгодження кадрових, організаційних, управлінських та інформаційних складових діяльності сільськогосподарських підприємств. Одним із напрямів вирішення зазначених завдань є формування цілісної системи управління персоналом, ефективність функціонування якої може бути підвищена за рахунок широкого використання інноваційних підходів та сучасних HR-інструментів.

Методи. У процесі дослідження використано системний підхід до розгляду управління персоналом як сукупності взаємопов’язаних елементів діяльності сільськогосподарських підприємств. Для обґрунтування концептуальних засад інноваційно орієнтованої системи управління персоналом застосовано методи аналізу, синтезу та теоретичного узагальнення. Комплексно-структурний підхід використано для визначення взаємозв’язків між основними елементами системи управління персоналом. Метод концептуального узагальнення застосовано при формуванні структури інноваційно орієнтованої системи управління персоналом та інтеграції сучасних HR-підходів у діяльність сільськогосподарських підприємств.

Результати. Обґрунтовано концептуальні засади формування інноваційно орієнтованої системи управління персоналом у сільськогосподарських підприємствах України. Визначено основні структурні блоки системи управління персоналом, зокрема компетентнісний, адаптаційний, інформаційно-цифровий та мотиваційний, а також механізми забезпечення їх реалізації. Запропоновано підхід до оцінювання результативності функціонування системи управління персоналом на основі визначення предмету оцінювання та відповідних показників оцінювання. Обґрунтовано необхідність узгодження інноваційно орієнтованої системи управління персоналом з галузевою специфікою функціонування сільськогосподарських підприємств України та сучасних викликів розвитку аграрного сектору.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленням методичних підходів до оцінювання ефективності використання інноваційно орієнтованої системи управління персоналом у сільськогосподарських підприємствах, обґрунтуванням інтегральних показників оцінки результативності її використання та розробкою практичних механізмів адаптації систем управління персоналом до сучасних викликів розвитку аграрного сектору України.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Микола Ткач — 2026-04-30

Вступ. Підприємства комунальної власності є важливими суб'єктами забезпечення життєдіяльності територіальних громад, оскільки вони надають послуги водопостачання, водовідведення, теплопостачання, благоустрою, утримання житлового фонду, міського транспорту та обслуговування соціальної інфраструктури. Висока енергоємність цих послуг, зношеність основних фондів, бюджетні обмеження та зростання вимог до прозорості використання ресурсів актуалізують потребу впровадження системи енергетичного менеджменту.

Методи. У статті застосовано системний підхід, методи порівняльного аналізу, структурно-функціонального узагальнення, проблемно-орієнтованої класифікації та логічного моделювання.

Результати. Розкрито економічну сутність енергетичного менеджменту для підприємств комунальної власності як постійного управлінського циклу, що поєднує енергетичний облік, аналіз, планування, організацію заходів, контроль результативності та коригування управлінських рішень. Систематизовано основні проблеми впровадження: фрагментарність енергетичних даних, дефіцит кадрових компетентностей, слабку мотивацію керівництва, обмеженість фінансування, зношеність інфраструктури, складність узгодження інвестиційних рішень і недостатню інтеграцію енергоменеджменту в бюджетний процес. Запропоновано поетапну модель впровадження системи енергетичного менеджменту на комунальних підприємствах.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення галузевих індикаторів енергетичної результативності для водоканалів, теплокомуненерго, підприємств міського транспорту та житлово-комунального господарства.

БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВУГЛЕЦЕВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Ірина Белова — 2026-04-30

Вступ. Вуглецеві ризики дедалі більше впливають на стратегічну стійкість підприємств через посилення кліматичного регулювання, розвиток систем торгівлі викидами, запровадження CBAM, вимоги до кліматичної звітності, зміну доступу до капіталу та зростання очікувань споживачів і партнерів щодо декарбонізації. Для підприємств, інтегрованих у міжнародні ланцюги вартості, вуглецевий ризик перестає бути суто екологічним питанням і набуває фінансового, операційного, ринкового та репутаційного змісту.

Методи. У статті використано системний підхід, структурно-функціональне узагальнення, ризик-орієнтовану класифікацію, багатокритеріальне оцінювання та логічне моделювання. Джерельну базу становлять міжнародні стандарти й рамки TCFD, IFRS S2, GHG Protocol, нормативні документи ЄС щодо CBAM і CSRD, а також наукові публікації з DOI щодо carbon transition risk, інтеграції вуглецевих ризиків в ERM та впливу CBAM на підприємства і країни-партнери ЄС.

Результати. Обґрунтовано методичний підхід до багатокритеріального стратегічного аналізу вуглецевих ризиків підприємства. Запропоновано інтегральний індекс вуглецевої ризикованості, що поєднує регуляторний, ринково-експортний, операційно-технологічний, фінансовий, ланцюговий, звітно-інформаційний і репутаційний блоки. Розроблено матрицю стратегічного позиціонування підприємств за рівнем вуглецевої експозиції та адаптаційної спроможності. Авторська позиція полягає в трактуванні вуглецевого ризику як ризику втрати стратегічної маневреності підприємства, а не лише як ризику додаткових платежів за викиди. Запропоновано управлінські рішення щодо carbon governance, MRV-системи, внутрішньої ціни вуглецю, продуктового вуглецевого профілю та декарбонізаційного портфеля.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну апробацію запропонованої методики на підприємствах енергоємних галузей України з урахуванням CBAM, структури експорту, доступності даних Scope 1-3 та інвестиційної готовності до декарбонізації.

ТЕОРЕТИЧНІ ДОМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Олександр Вдовиченко — 2026-04-30

Вступ. В умовах глобалізації світової економіки, посилення міжнародної конкуренції та інтеграції до європейського економічного простору особливого значення набуває формування конкурентоспроможного експортного потенціалу аграрного сектору. Саме експортна орієнтація аграрного виробництва забезпечує можливість інтеграції України у глобальні ланцюги створення доданої вартості та зміцнення позицій на міжнародних продовольчих ринках.

Методи. В процесі проведення дослідження було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема монографічний метод – для узагальнення теоретичних підходів до формування конкурентоспроможного експортного потенціалу аграрного сектору, системний аналіз – для визначення взаємозв’язку інституційних, інноваційних, логістичних та екологічних чинників його розвитку, а також методи аналізу і синтезу – для оцінювання сучасних тенденцій функціонування аграрного експорту України. Використано статистико-економічний метод для аналізу показників зовнішньоторговельної діяльності, порівняльний метод – для зіставлення міжнародних і вітчизняних підходів до забезпечення конкурентоспроможності аграрного експорту, а також інституціональний підхід – для дослідження впливу формальних і неформальних інститутів на ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

Результати. Доведено, що формування конкурентоспроможного експортного потенціалу аграрного сектору залежить від взаємодії інституційних, інноваційно-технологічних, логістичних, цифрових та екологічних чинників. Встановлено, що підвищення конкурентоспроможності аграрного експорту потребує трансформації сировинної моделі розвитку у модель, орієнтовану на виробництво продукції з високою доданою вартістю, розвиток цифрової інфраструктури та інтеграцію до глобальних ланцюгів створення вартості. Обґрунтовано, що модернізація логістичної системи, розвиток ESG-орієнтованого управління, впровадження інноваційних технологій і гармонізація нормативно-правового середовища із вимогами ЄС є ключовими передумовами зміцнення експортного потенціалу аграрного сектору України.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних моделей управління конкурентоспроможним експортним потенціалом аграрного сектору в умовах воєнних і євроінтеграційних трансформацій. Особливого значення набувають дослідження цифровізації агроекспорту, розвитку ESG-орієнтованого управління, формування логістичних кластерів та оцінювання ефективності механізмів державної підтримки експортоорієнтованих аграрних підприємств.

МОДЕЛЮВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ З ОПОДАТКУВАННЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Тамара Гуренко — 2026-04-30

Вступ. На даний час складання документа про облікову політику є обов’язковим для великих і середніх підприємств України. Але недоліком при його формуванні є не завжди повне відображення інформації по основних аспектах діяльності підприємства. Також, на нашу думку, помилкою є відсутність вимог до складання облікової політики фізичними особами-підприємцями, фермерськими господарствами, які в свою чергу мають не менший вплив на навколишнє середовище, економічний, податковий і соціальний статус в регіонах країни. Тому, моделювання облікової політики, особливо з оподаткування на сільськогосподарських підприємствах є актуальним.

Методи. При написанні статті використовувалися різні методи дослідження, як статистичний аналіз (при дослідженні кількості новостворених підприємств сільськогосподарського призначення), індукції та дедукції (для методики формування додатків до основного документа з облікової політики). Застосовувалися і методичні прийоми структурування й написання тексту: логічна послідовність (від чіткого вступу до висновків і рекомендацій), стислість і ясність, критичне мислення.

Результати. В статті запропоновано розробку додаткових документів з розкриттям цілей, мети, завдань, ризиків, оподаткування і стратегій підприємства. Рекомендовано складання Стратегічного плану з додатковим відображенням інформації про екологічні, соціальні та інноваційні аспекти , як додаток до наказу про облікову політику.

Перспективи. Питання відображення системи оподаткування в обліковій політиці розкривалися в наукових працях вітчизняних вчених, як важливий елемент діяльності підприємства, тому підтримка даних пропозицій є важливою. Оскільки відбуваються суттєві зміни в країні на економічному, фінансовому, екологічному і соціальному поприщі у зв’язку з воєнними діями, то це потребує розширення інформації в обліковій політиці для потреб управління. Тому дана проблема потребує подальшого дослідження.

АГРОПРОДОВОЛЬЧІ ЛАНЦЮГИ В УМОВАХ ВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТІЙКОСТІ ТА АДАПТАЦІЇ

Назар Дерев'янко — 2026-04-30

Вступ. Сучасні агропродовольчі ланцюги функціонують в умовах високої турбулентності глобального економічного середовища, що супроводжується геополітичними конфліктами, кліматичними змінами, енергетичними кризами та порушенням міжнародних логістичних систем. Для України проблематика стійкості агропродовольчих ланцюгів набула особливої актуальності в умовах повномасштабної війни, яка спричинила масштабні трансформації у виробництві, переробці, логістиці та експорті агропродовольчої продукції.

Методи. Під час підготовки статті використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи теоретичного узагальнення, системного аналізу та логічного підходу застосовано для дослідження сутності агропродовольчих ланцюгів, їх стійкості та адаптивності в умовах воєнної економіки, а також узагальнення наукових підходів до функціонування продовольчих систем. Методи статистичного, порівняльного та економічного аналізу використано для оцінювання впливу воєнних ризиків на агропродовольчі ланцюги України, аналізу змін логістичних маршрутів, виробничих і енергетичних витрат, розвитку цифровізації та трансформації систем постачання агропродовольчої продукції.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що агропродовольчі ланцюги в умовах воєнної економіки зазнають суттєвих трансформацій, пов’язаних із порушенням логістичних маршрутів, зростанням виробничих і енергетичних витрат, скороченням виробничого потенціалу та підвищенням рівня ризиків функціонування аграрного сектору. Визначено, що стійкість агропродовольчих ланцюгів формується на основі поєднання економічних, логістичних, інституційних, цифрових та екологічних компонентів, а важливими механізмами адаптації виступають диверсифікація логістичних маршрутів, цифровізація систем управління постачанням, розвиток мультимодальної логістики та локальних продовольчих систем. Обґрунтовано, що подальше підвищення стійкості агропродовольчих ланцюгів потребує модернізації логістичної інфраструктури, підтримки переробної промисловості, розвитку систем страхування аграрних ризиків, впровадження цифрових технологій та активізації державної підтримки аграрного сектору України.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних моделей управління агропродовольчими ланцюгами в умовах воєнної та післявоєнної трансформації економіки України. Особливого значення набувають дослідження цифровізації логістичних процесів, розвитку систем простежуваності продукції, інтеграції принципів ESG-орієнтованого управління та циркулярної економіки у функціонування агропродовольчих систем.

MACROECONOMIC INDICATORS OF UKRAINE’S DEVELOPMENT

Olena Zharikova — 2026-04-30

Introduction. The article analyzes the current state of Ukraine’s macroeconomic development, its resource and industrial potential, as well as the problems that have affected economic stability since the country gained independence. Key macroeconomic indicators are examined, including Gross Domestic Product (GDP) and its dynamics per capita, the Human Development Index (HDI), the level of economic freedom, and Ukraine’s positions in international economic and social rankings. Particular attention is paid to the impact of political instability, governance deficiencies, and external factors on economic stagnation and the partial loss of economic and political independence.

Methods. The study employed both general scientific and specialized methods of economic analysis to investigate the macroeconomic indicators of Ukraine’s development. In particular, statistical, comparative, and economic-mathematical methods were applied, enabling a comprehensive assessment of the state of the national economy, the dynamics of Gross Domestic Product (GDP), the Human Development Index (HDI), the level of economic freedom, population income, and other key indicators.

The application of these methods allows for a comprehensive assessment of Ukraine’s economic development, identification of the main causes of economic stagnation, evaluation of recovery prospects, and formulation of recommendations for effective economic policy and strategic national development planning.

Results. The territorial, natural-resource, and infrastructural potential of Ukraine is analyzed, including energy, agricultural, and industrial resources, as well as its geographical location, which creates prerequisites for integration into global economic processes. The state of international economic relations and cooperation is assessed, particularly in the context of European integration and Ukraine’s positions in rankings of economic freedom, GDP per capita, military capability, and the Human Development Index.

The study also includes an analysis of prospects for economic recovery and strategies aimed at enhancing national competitiveness, effective utilization of existing resource potential, and increasing investment attractiveness. Special emphasis is placed on the need to improve governance mechanisms, enhance the effectiveness of economic policy, and develop human capital to ensure sustainable economic growth.

Discussion. The analysis of international and national standards for the valuation of economic objects indicates a trend toward improving approaches for determining the value of complex assets and enterprises. Differences between international and national methodologies have been identified, including the use of various valuation instruments and the appropriateness of their application under the current conditions of Ukraine’s economic development. It has been shown that due to the limited development of financial and market mechanisms in the country, the market and income approaches cannot always be applied in full, while the asset-based approach remains a key tool for assessing the economic potential of enterprises. Scholars suggest refining the concept of “enterprise” to better reflect the real economic potential of the object being assessed and to align with international practice.

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У МІЖНАРОДНОМУ АГРАРНОМУ БІЗНЕСІ

Марат Ібатуллін — 2026-04-30

Вступ. Сучасний розвиток міжнародного аграрного бізнесу супроводжується посиленням конкуренції на світових продовольчих ринках, зміною споживчих пріоритетів та підвищенням вимог до якості й безпечності харчових продуктів. Для України проблема забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів є особливо актуальною в умовах євроінтеграції, воєнних викликів, нестабільності логістичних ланцюгів і трансформації міжнародного агропродовольчого ринку.

Методи. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Абстрактно-логічний метод і метод теоретичного узагальнення застосовано для дослідження механізмів забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів у системі міжнародного аграрного бізнесу, а методи аналізу і синтезу - для оцінки сучасних тенденцій розвитку міжнародних стандартів безпечності харчових продуктів та систем сертифікації. Системний і порівняльний методи використано для дослідження особливостей функціонування механізмів контролю якості продукції в країнах ЄС та оцінки перспектив адаптації українського аграрного сектору до міжнародних вимог.

Результати. Результати дослідження засвідчили, що механізми забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів у міжнародному аграрному бізнесі трансформуються під впливом цифровізації, міжнародної сертифікації та ESG-орієнтованих підходів до управління якістю. Встановлено, що використання blockchain-технологій, електронної сертифікації, цифрової простежуваності та автоматизованих систем моніторингу сприяє підвищенню прозорості міжнародних поставок, мінімізації ризиків фальсифікації продукції та зміцненню довіри споживачів. Обґрунтовано, що підвищення конкурентоспроможності українського аграрного бізнесу потребує гармонізації системи контролю якості із вимогами ЄС, модернізації лабораторної інфраструктури та розширення цифрових механізмів управління безпечністю харчових продуктів.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні інтегрованих цифрових систем контролю якості агропродовольчої продукції, адаптованих до вимог ЄС та глобальних стандартів безпечності харчування. Особливої актуальності набувають дослідження механізмів використання blockchain-технологій, ESG-орієнтованих підходів, smart-маркування та цифрової простежуваності у системі міжнародної аграрної торгівлі.

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР АГРОБІЗНЕСУ

Микола Ільчук — 2026-04-30

Вступ. Аграрний сектор України відіграє стратегічну роль у забезпеченні продовольчої безпеки держави, формуванні експортного потенціалу та підтримці соціально-економічного розвитку сільських територій. В умовах воєнних викликів, макроекономічної нестабільності, логістичних обмежень та трансформації глобальних агропродовольчих ринків особливого значення набуває ефективна система державної підтримки підприємницьких структур агробізнесу.

Методи. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи теоретичного узагальнення, системного аналізу та наукової абстракції – для дослідження економічної сутності державної підтримки агробізнесу та механізмів державного регулювання аграрного сектору. Економіко-статистичний, порівняльний і структурно-динамічний методи застосовано для аналізу динаміки фінансування державних програм підтримки агробізнесу, розвитку кредитних механізмів і цифровізації державної допомоги. Методи систематизації, логічного узагальнення та прогнозування використано при обґрунтуванні напрямів удосконалення системи державної підтримки агробізнесу в умовах воєнних та євроінтеграційних трансформацій.

Результати. У результаті дослідження обґрунтовано теоретико-прикладні засади формування системи державної підтримки підприємницьких структур агробізнесу в умовах воєнної нестабільності, економічних трансформацій та євроінтеграційних процесів. Встановлено, що сучасна система державної підтримки агробізнесу характеризується посиленням ролі фінансово-кредитних механізмів, цифровізації процедур адміністрування, розвитку програм підтримки логістики, гуманітарного розмінування та адаптації аграрного сектору до кліматичних викликів. Обґрунтовано напрями удосконалення державної підтримки агробізнесу на основі розвитку ризик-орієнтованих механізмів регулювання, цифрових платформ управління, підтримки малого та середнього підприємництва та гармонізації аграрної політики України із принципами Спільної аграрної політики ЄС.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні ризик-орієнтованих моделей державної підтримки агробізнесу, удосконаленні механізмів аграрного страхування та формуванні інтегрованих цифрових платформ управління державною допомогою. Особливого значення набувають дослідження ефективності державної підтримки в умовах воєнної економіки, адаптації аграрної політики України до принципів Спільної аграрної політики ЄС та впровадження кліматично стійких технологій у систему агробізнесу.

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Олена Корчинська — 2026-04-30

Вступ. В умовах повномасштабного воєнного вторгнення з боку росії аграрний комплекс зазнав суттєвих структурних змін, що спричинило порушення ланцюгів постачання та переорієнтацію ринкових потоків агрохімікатів. Водночас глобальні тенденції до сталого землеробства та посилення екологічного регулювання формують принципово нові вимоги до структури пропозиції на вітчизняному ринку. Комплексні маркетингові дослідження цього сегменту залишаються недостатньо систематизованими та потребують оновлення з урахуванням реалій воєнного і повоєнного часу. Актуальність дослідження визначається необхідністю формування достовірної інформаційної бази для прийняття обґрунтованих рішень виробниками, дистриб'юторами та державними регуляторами.

Методи. У роботі використано методи логічного узагальнення та абстрагування; статистичного аналізу; порівняльного аналізу; маркетингової сегментації; PEST-аналізу; SWOT-аналізу.

Результати. Ринок засобів захисту рослин України є одним із найбільших у Центральній та Східній Європі з обсягом 900 млн – 1,2 млрд дол. США у 2023–2024 роках і стійкою тенденцією до зростання. Встановлено, що конкурентне середовище даного ринку має олігополістичний характер — п'ять транснаціональних корпорацій контролюють понад 60% ринку, що суттєво обмежує цінову конкуренцію. Серед ключових проблем – технологічна відсталість виробництва, значний обсяг фальсифікованої продукції та недосконале регуляторне середовище. Подолання цих викликів потребує, перш за все, розвитку вітчизняного виробництва та гармонізації законодавства з нормами ЄС.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на поглиблений аналіз регіональних ринків ЗЗР в Україні з урахуванням структури посівних площ; дослідження поведінки споживачів і чинників формування лояльності у сегменті малого та середнього аграрного бізнесу; розроблення кількісних моделей прогнозування попиту на ЗЗР в умовах євроінтеграції та реалізації стратегії «Від поля до столу»; оцінку потенціалу вітчизняного виробництва для окремих ніш ринку ЗЗР.

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ

Ольга Кудим — 2026-04-30

Вступ. В умовах реформування системи охорони здоров’я України та впровадження сучасних стандартів медичного обслуговування особливої актуальності набуває питання контролю якості надання медичних послуг. Забезпечення належного рівня якості медичної допомоги є важливою умовою підвищення безпеки пацієнтів, ефективності діяльності закладів охорони здоров’я та раціонального використання ресурсів. Сучасні виклики, пов’язані з цифровізацією медичної сфери та необхідністю відповідності міжнародним вимогам, зумовлюють потребу в удосконаленні методологічних підходів до оцінювання якості медичних послуг. У зв’язку з цим дослідження методологічних і прикладних аспектів контролю якості медичної допомоги є важливим завданням як для науки, так і для практики управління охороною здоров’я.

Методи. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, системний і структурно-логічний підходи, а також методи порівняння та узагальнення. Використано методи нормативного аналізу, порівняльний аналіз національних та міжнародних підходів до забезпечення якості медичної допомоги, а також елементи системного та структурно-функціонального аналізу інструментів контролю якості медичних послуг. Інформаційну базу дослідження становили праці вітчизняних і зарубіжних учених, аналітичні звіти, статистичні матеріали та відкриті джерела, що дозволило комплексно оцінити підходи до забезпечення якості медичної допомоги, а також контроль якості надання медичних послуг.

Результати. Проаналізовано сучасний стан системи контролю якості медичних послуг у закладах охорони здоров’я України. Встановлено, що система контролю якості медичних послуг в Україні перебуває на етапі встановлення інтегрованого управління якістю та безпекою пацієнтів. Воєнний стан загострив наявні проблеми (дефіцит ресурсів, кадрові втрати, руйнування інфраструктури, нерівномірний доступ до медичної допомоги) та актуалізував потребу у створенні гнучких, адаптивних механізмів контролю якості. Акцентовано на необхідності інституціоналізації системи контролю якості через розроблення та затвердження національної рамки індикаторів якості медичної допомоги.

Перспективи. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на окреслення напрямів модернізації системи контролю якості надання медичних послуг відповідно до сучасних викликів у сфері охорони здоров’я, зокрема цифровізації медичних процесів, підвищення стандартів пацієнтоорієнтованості, удосконалення механізмів моніторингу, оцінювання ефективності медичних послуг та впровадження інноваційних підходів до управління якістю.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Петро Куцик — 2026-04-30

Вступ. В сучасних умовах господарювання забезпечення сталого розвитку підприємства є однією з прерогатив системи управління. Нестабільність і невизначеність зовнішнього середовища, обумовлені повномасштабною війною росії в Україні, обумовлюють необхідність пошуку ефективних інструментів підтримки прийняття рішень, спрямованих на збалансований розвиток підприємства у довгостроковій перспективі. З огляду на це, зростає значимість аналізу фінансової стійкості підприємства та адаптації його методики до сучасних умов господарювання як інформаційної основи для прийняття управлінських рішень.

Методи. Методологічною основою дослідження є концепція сталого розвитку. Загальнонаукові методи – аналіз і синтез використані для дослідження взаємозв’язку і взаємозалежності фінансової стійкості із складовими сталого розвитку та виявлення недоліків чинної методики її аналізу. З використанням методу теоретичного узагальнення уточнено сутність понять “сталий розвиток” та фінансова стійкість” підприємства. На підставі системного і комплексного підходів розвинуто усталену методику аналізу фінансової стійкості у контексті сталого розвитку підприємства.

Результати. У статті закцентовано увагу на тому, що “сталий розвиток підприємства – це безперервна збалансована зміна його економічної, соціальної та екологічної складових під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що забезпечує перехід від одного до іншого, якісно вищого стану”. У цьому контексті під фінансовою стійкістю підприємства в умовах сталого розвитку автор пропонує розуміти, “його здатність фінансово забезпечувати стабільне й ефективне функціонування у коротко- і довгостроковій перспективі завдяки швидкій адаптації до змін, викликаних впливом зовнішніх і внутрішніх економічних, соціальних й екологічних чинників, та оптимальній структурі капіталу у рамках допустимого рівня ризику”.

Аргументовано значимість аналізу фінансової стійкості як одного з основних інструментів формування інформаційного забезпечення управління фінансовою стійкістю підприємства у контексті його сталого розвитку. Виокремлені основні недоліки використовуваної методики аналізу фінансової стійкості підприємств задля усунення яких обґрунтовано необхідність використання комплексного і системного підходів до аналітичного дослідження фінансової стійкості підприємств, що передбачає врахування впливу чинників не тільки внутрішнього, але й зовнішнього середовища як у коротко-, так і довгостроковій перспективі, що дало можливість її розвинути та структурувати.

Перспективи. Подальші дослідження вбачається за доцільне проводити у напрямі розвитку методики аналізу впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ на фінансову стійкість підприємства та формування системи показників її інтегрального оцінювання.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРОБІЗНЕСУ В УМОВАХ КЛІМАТИЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Володимир Марчук — 2026-04-30

Вступ. Для України проблема кліматичної нестабільності є особливо актуальною, оскільки аграрний сектор займає важливе місце у структурі національної економіки та забезпечує значну частку валютних надходжень держави. В умовах кліматичних трансформацій зростає необхідність формування ефективної системи державної підтримки агробізнесу, орієнтованої на адаптацію аграрного виробництва до нових екологічних та економічних умов.

Методи. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема методи теоретичного узагальнення, системного аналізу, наукової абстракції та інституційного підходу – для дослідження теоретико-прикладних засад формування системи державної підтримки агробізнесу в умовах кліматичної нестабільності. Економіко-статистичний, порівняльний і структурно-динамічний методи застосовано для аналізу впливу кліматичних змін на розвиток аграрного сектору, оцінювання ефективності механізмів державної підтримки, розвитку аграрного страхування, цифровізації та адаптації агробізнесу до сучасних ризиків. Методи логічного узагальнення, систематизації та прогнозування використано при обґрунтуванні напрямів удосконалення системи державної підтримки агробізнесу, розвитку цифрових платформ управління, механізмів моніторингу кліматичних ризиків та гармонізації аграрної політики України із принципами Європейського зеленого курсу.

Результати. У результаті дослідження обґрунтовано теоретико-прикладні засади формування системи державної підтримки агробізнесу в умовах кліматичної нестабільності та визначено особливості впливу кліматичних ризиків на функціонування аграрного сектору. Встановлено, що сучасна система державної підтримки агробізнесу потребує посилення фінансово-кредитних, страхових, інноваційних та цифрових механізмів адаптації аграрного виробництва до кліматичних змін і кризових факторів. Обґрунтовано напрями удосконалення державної підтримки на основі розвитку кліматично орієнтованих моделей регулювання, цифрових платформ моніторингу ризиків, механізмів аграрного страхування та гармонізації аграрної політики України із принципами Європейського зеленого курсу.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні інтегрованих моделей державної підтримки агробізнесу, орієнтованих на управління кліматичними, фінансовими та воєнними ризиками. Особливого значення набувають дослідження механізмів цифровізації системи державного регулювання, розвитку аграрного страхування, впровадження платформ кліматичного моніторингу та оцінювання ефективності державних програм підтримки аграрного сектору.

FORMATION OF COMPETITIVE ADVANTAGES THROUGH DIGITAL PLATFORM SOLUTIONS

Dmytro Maslov — 2026-04-30

Introduction. In the latest economic model, the growing role of data, network effects, and digital ecosystems changes the logic of competition and the sources of enterprise market resilience. This context determines the relevance of the topic, as global market volatility and resource constraints intensify the demand for flexible digital tools that support business scaling and stable interaction with partners.

Methods. The methodological basis includes systemic, structural-functional, and comparative analysis, synthesis of academic sources, logical modelling, and interpretation of platform business models.

Results. The study shows that digital platforms form competitive advantages through lower transaction costs, faster coordination among market participants, the accumulation and analytical use of data, the activation of network effects, business scaling without proportional cost growth, revenue diversification, and the inclusion of the enterprise in digital ecosystems. This combination also improves business model adaptability. It is proved that a sustainable effect arises when platform architecture is aligned with digital strategy, marketing, service model, analytics, and change management. The scientific novelty lies in the systematization of value creation mechanisms and the sources of enterprise competitive advantages in the platform economy with the distinction of operational, analytical, market, and strategic levels of their manifestation.

Discussion. The practical value of the results lies in the possibility of using the proposed provisions in the development of digital strategies, the selection of platform integration models, the assessment of business scaling prospects, and the determination of investment priorities in digital infrastructure. Further research should focus on testing these mechanisms across different sectors and enterprise sizes. Particular attention should be paid to practical indicators for assessing the return on platform investment, the strength of network effects, and the role of data-driven tools in enhancing enterprise resilience.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ

Тетяна Понедільчук — 2026-04-30

Вступ. Сучасний розвиток сільськогосподарських підприємств відбувається в умовах високої нестабільності економічного середовища, посилення глобальної конкуренції, трансформації аграрних ринків та зростання рівня внутрішніх і зовнішніх ризиків. Особливої актуальності проблематика економічної безпеки аграрних підприємств набула в умовах воєнної економіки, коли суттєво посилилися загрози порушення виробничих процесів, логістичних ланцюгів, фінансової стабільності та ресурсного забезпечення аграрного сектору.

Методи. У процесі підготовки статті використано методи теоретичного узагальнення та системного аналізу для дослідження сутності економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, її функціональних складових та узагальнення наукових підходів до формування системи економічної безпеки аграрного сектору. Методи статистичного, порівняльного та економічного аналізу застосовано для оцінювання впливу воєнних ризиків на функціонування аграрних підприємств, аналізу динаміки виробничих, фінансових, логістичних та енергетичних ризиків, а також сучасного стану розвитку аграрного сектору України. Крім того, метод логічного узагальнення використано при обґрунтуванні напрямів зміцнення економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, розвитку систем ризик-менеджменту, цифровізації управління, модернізації виробництва та підвищення стійкості аграрного сектору в умовах воєнної економіки.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що економічна безпека сільськогосподарських підприємств формується під впливом фінансових, виробничих, логістичних, енергетичних, кадрових та інформаційних чинників, рівень впливу яких суттєво посилився в умовах воєнної економіки. Обґрунтовано, що порушення логістичних маршрутів, зростання виробничих витрат, дефіцит трудових і фінансових ресурсів, енергетичні ризики та нестабільність ринкового середовища негативно впливають на стійкість функціонування аграрних підприємств та потребують формування адаптивної системи економічної безпеки. Визначено, що ключовими напрямами зміцнення економічної безпеки аграрного сектору є цифровізація управління виробництвом, розвиток ризик-менеджменту, диверсифікація діяльності, модернізація матеріально-технічної бази, впровадження енергоефективних технологій та активізація державної підтримки аграрного виробництва.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних моделей управління економічною безпекою сільськогосподарських підприємств в умовах воєнної та післявоєнної трансформації економіки України. Особливого значення набувають дослідження цифровізації систем управління аграрним виробництвом, розвитку механізмів ризик-менеджменту, аграрного страхування та впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій у систему забезпечення економічної безпеки підприємств.

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Сергій Саакян — 2026-04-30

Вступ. Євроінтеграційні процеси формують нові вимоги до функціонування аграрного сектору України, зокрема щодо якості продукції, екологічної безпечності, цифрової простежуваності, енергоефективності та впровадження інноваційних технологій. Це обумовлює необхідність удосконалення системи інвестиційного забезпечення аграрного виробництва та формування ефективного організаційно-економічного механізму залучення інвестицій.

Методи. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи теоретичного узагальнення, системного аналізу та порівняння – для дослідження засад інвестиційного забезпечення модернізації аграрного сектору України в умовах євроінтеграції. Методи статистичного та економічного аналізу застосовано для оцінювання тенденцій інвестиційної діяльності, розвитку цифровізації, фінансових інструментів і впливу міжнародного фінансування на модернізацію аграрного виробництва. Для обґрунтування напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму залучення інвестицій використано системно-структурний та логічний підходи.

Результати. У результаті дослідження визначено ключові напрями інвестиційного забезпечення модернізації аграрного сектору України в умовах євроінтеграції, серед яких технологічне оновлення виробництва, цифровізація, розвиток інноваційної інфраструктури та адаптація до стандартів ЄС. Обґрунтовано необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму залучення інвестицій на основі поєднання державної підтримки, міжнародного фінансування, ESG-орієнтованих інструментів, цифрових платформ та механізмів державно-приватного партнерства. Визначено, що активізація інвестиційної діяльності сприятиме підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору, розвитку виробництва та реалізації продукції з високою доданою вартістю та інтеграції України до європейського економічного простору.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методичних підходів до оцінювання ефективності інвестиційного забезпечення модернізації аграрного сектору, формуванням механізмів ESG-орієнтованого фінансування та розвитком цифрових платформ управління інвестиційними процесами. Особливої актуальності набувають дослідження механізмів страхування воєнних ризиків, залучення «зелених» інвестицій та адаптації аграрного виробництва до вимог European Green Deal.

МОДЕЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНСТРУМЕНТІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Алла Ткаченко — 2026-04-30

Вступ. Актуальність теми зумовлена глибокою трансформацією глобальних логістичних систем під впливом цифровізації, зростанням геополітичних ризиків і необхідністю забезпечення безперервності функціонування критичної інфраструктури. У сучасних умовах логістика набуває стратегічного значення, а її ефективність безпосередньо впливає на економічну стійкість держави.

Методи. Дослідження проведено на основі узагальнення сучасних наукових підходів і аналізу міжнародних логістичних систем у цифровому середовищі. Інформаційною базою слугували наукові публікації, аналітичні матеріали та узагальнені статистичні дані щодо функціонування логістичних процесів. Використано системний підхід, методи економіко-математичного моделювання, багатокритеріальної оцінки (AHP), а також інструменти машинного навчання (зокрема LSTM та Random Forest) для прогнозування логістичних потоків та ідентифікації ризиків. Дослідження має концептуально-модельний характер і не передбачає формування класичної вибірки піддослідних, натомість базується на моделюванні сценаріїв функціонування логістичних систем.

Результати. У результаті дослідження розроблено інтегровану модель оцінювання ефективності міжнародних логістичних процесів, що поєднує економічні, операційні та безпекові показники. Встановлено, що включення індикаторів стійкості (TTR, TTS) у поєднанні з AI-алгоритмами дозволяє підвищити точність оцінювання ефективності на 18–25% та скоротити логістичні витрати в умовних сценаріях на 12–17%. Доведено, що використання штучного інтелекту забезпечує перехід до проактивного управління логістичними процесами та підвищує їх адаптивність до зовнішніх викликів.

Перспективи. Перспективи подальших наукових досліджень полягають у поглибленні методологічних засад моделювання міжнародних логістичних процесів із використанням інструментів штучного інтелекту та розширенні безпекового компоненту оцінювання їх ефективності. Насамперед, доцільним є розроблення адаптивних багаторівневих моделей управління логістичними системами, здатних функціонувати в умовах високої турбулентності глобального середовища, геополітичних конфліктів та кіберзагроз.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Роман Чорний — 2026-04-30

Вступ. Цифрова економіка радикально змінює засади функціонування підприємств, трансформуючи не лише технологічний інструментарій, а й організаційну логіку створення цінності. В умовах поширення платформних ринків, мережевих ефектів, великих даних та цифрових екосистем традиційні ієрархічні моделі бізнесу поступово втрачають ефективність. Це зумовлює необхідність переосмислення організаційної моделі бізнесу як багатовимірної системи координації ресурсів, процесів, партнерств і цифрових активів.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний, еволюційний, інституційний, ресурсно-компетентнісний та екосистемний підходи. У роботі використано методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, морфологічної декомпозиції бізнес-моделі, логіко-структурного моделювання та концептуального синтезу.

Результати. Запропоновано авторську концептуальну рамку трансформації організаційної моделі бізнесу, яка охоплює шість методологічних вимірів: архітектуру цінності, організаційні межі, механізми координації, цифрові активи та дані, динамічні здатності й екосистемну позицію підприємства. Сформовано типологію організаційних трансформацій, що включає процесно-цифрову, платформну, екосистемну, датацентричну, мережево-партнерську та гібридну моделі. Доведено, що ключовим критерієм глибинної цифрової трансформації є здатність підприємства реконфігурувати організаційну логіку створення цінності, а не лише рівень технологічного оснащення. Обґрунтовано концепцію керованої відкритості як основу забезпечення стратегічної адаптивності підприємства в цифрових екосистемах.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення індикаторів зрілості організаційних моделей бізнесу, емпіричне тестування запропонованої концептуальної рамки та аналіз ризиків платформної залежності підприємств у цифровій економіці.

ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ГЕНЕРАЦІЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ З ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

Назар Шманько — 2026-04-30

Вступ. Аграрні підприємства дедалі частіше розглядаються не лише як споживачі енергетичних ресурсів, а й як потенційні виробники електроенергії на основі сонячної, біоенергетичної, вітрової та комбінованої генерації. Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення енергетичної стійкості аграрного виробництва, зменшення залежності від централізованого енергопостачання та використання ресурсів, що формуються безпосередньо у виробничому циклі підприємств.

Методи. Методологічну основу статті становлять системний підхід, порівняльний аналіз, структурно-функціональне узагальнення та метод інтегрального оцінювання потенціалу. Запропоновано багатокомпонентну модель оцінки, що поєднує ресурсний, техніко-інфраструктурний, економічний, інституційний та управлінсько-резильєнтний блоки.

Результати. Обґрунтовано логіку переходу від оцінки окремих природних ресурсів до комплексної оцінки спроможності аграрного підприємства реалізувати проєкт відновлюваної генерації. Систематизовано індикатори оцінювання потенціалу сонячної, біогазової, біомасової, вітрової та гібридної генерації. Визначено типові профілі аграрних підприємств за рівнем готовності до впровадження ВДЕ-проєктів.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну апробацію запропонованої методики на вибірці аграрних підприємств різних природно-кліматичних зон України.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОДАЖІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК НАПРЯМ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Євген Афанасьєв — 2026-04-30

Вступ. Цифрова трансформація бізнесу змінює підходи до управління продажами, а штучний інтелект стає одним із ключових інструментів підвищення конкурентоспроможності підприємств. Особливого значення набувають технології прогнозування попиту, персоналізації пропозицій та автоматизації взаємодії з клієнтами, що формують нову модель стратегічного управління комерційною діяльністю.

Методи. У дослідженні використано системний підхід, методи порівняльного аналізу, узагальнення наукових публікацій та аналіз практичного досвіду провідних міжнародних компаній щодо інтеграції інструментів штучного інтелекту у процеси управління продажами.

Результати. Виокремлено п’ять ключових напрямів оптимізації продажів засобами штучного інтелекту: прогнозування попиту, сегментація клієнтів, персоналізація пропозицій, автоматизація комунікацій і динамічне ціноутворення. Досліджено практичний досвід Amazon, Tesla, Toyota та Netflix. Обґрунтовано, що використання ШІ трансформує продажі з операційної функції у стратегічний актив підприємства, який формує довгострокову конкурентну перевагу. Визначено основні бар’єри впровадження ШІ-рішень: низька якість даних, високі інвестиційні витрати та етико-правові ризики.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на оцінювання рівня готовності українських підприємств до ШІ-трансформації систем продажів та аналіз впливу ШІ-зрілості на результативність стратегічного управління.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Олег Дишлюк — 2026-04-30

Вступ. Збутова діяльність виступає одним із ключових елементів системи управління аграрним підприємством, оскільки саме вона забезпечує трансформацію виробничих у фінансові ресурси та формує передумови для підтримання конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Водночас традиційні підходи до організації збуту дедалі більше втрачають ефективність через нестабільність ринкового середовища, логістичні обмеження, зміну структури попиту та посилення вимог до якості й безпечності продукції. У цих умовах стратегічне управління збутовою діяльністю стає важливим інструментом адаптації сільськогосподарських підприємств до сучасних економічних викликів.

Методи. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи системного аналізу, наукової абстракції, порівняння та теоретичного узагальнення для обґрунтування сутності стратегічного управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств. Для оцінювання впливу цифровізації, логістичних ризиків та трансформації ринкового середовища на ефективність збутової діяльності застосовано монографічний, статистико-економічний та аналітичний методи. Метод системного підходу використано для визначення пріоритетних напрямів удосконалення стратегічного управління збутом на засадах цифровізації, диверсифікації каналів реалізації продукції та ризик-орієнтованого управління.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що стратегічне управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств в умовах воєнної економіки повинно базуватися на принципах адаптивності, диверсифікації каналів реалізації продукції, цифровізації та ризик-орієнтованого управління. Обґрунтовано, що інтеграція CRM- та ERP-систем, цифрових платформ електронної комерції, Big Data-аналітики й сучасних логістичних сервісів сприяє скороченню трансакційних витрат, підвищенню швидкості товароруху та зміцненню конкурентних позицій аграрних підприємств. Визначено, що перспективними напрямами вдосконалення стратегічного управління збутом є розвиток інтегрованих ланцюгів доданої вартості, кооперативних моделей реалізації продукції, цифрової логістики та систем стратегічного моніторингу ризиків.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні адаптивних моделей стратегічного управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств з урахуванням воєнних ризиків, цифровізації аграрного ринку та євроінтеграційних процесів. Особливої актуальності набувають дослідження ефективності використання CRM- та ERP-систем, електронної комерції, Big Data-аналітики й цифрової логістики у формуванні конкурентних переваг аграрних підприємств.

МОДЕЛІ ІНКЛЮЗИВНИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ І НАПРЯМИ ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Аліна Жуковська — 2026-04-30

Вступ. У сучасних умовах глобалізації, цифрової трансформації та демографічних змін зростає потреба у формуванні людиноцентричного ринку праці, який забезпечує рівність можливостей, соціальну стійкість і використання потенціалу кожної особи. Концепція інклюзивного робочого місця стає практичним інструментом реалізації принципів інклюзії, поєднуючи економічні, організаційні та етичні засади сталого розвитку.

Методи. Дослідження ґрунтується на методах порівняльного аналізу, структурно-функціонального узагальнення, індукції та синтезу, що дало змогу ідентифікувати ключові підходи до створення інклюзивних робочих місць. Узагальнення зарубіжних концепцій здійснено на основі критичного аналізу моделей створення інклюзивних робочих місць, що дозволило виділити їх переваги та недоліки. Для оцінювання українського досвіду використано аналітичні дані досліджень ринку праці, державних програм і рейтинг роботодавців для ветеранів, що дало можливість виявити наявні тенденції, проблеми та перспективи розвитку.

Результати. Узагальнення теоретичних і практичних підходів дозволило визначити інклюзивне робоче місце як соціально-економічну й організаційно-культурну систему, що забезпечує участь і професійну самореалізацію всіх працівників незалежно від їх індивідуальних особливостей. Зарубіжні моделі демонструють еволюцію від формальної різноманітності до культурно-поведінкових підходів, у межах яких визначальними чинниками виступають інклюзивне лідерство, довіра, психологічна безпека та рівність можливостей. Аналіз українського досвіду засвідчив, що впровадження інклюзивних підходів у сферу зайнятості знаходиться на початковому етапі, що проявляється у розробці та впровадженні програм державної підтримки осіб з інвалідністю та ветеранів, проте масштаб таких ініціатив залишається обмеженим.

В результаті проведеного дослідження виявлено необхідність розроблення національного стандарту інклюзивного робочого місця, підвищення компетентностей управлінців у сфері інклюзії, розвитку гнучких форм зайнятості та системи моніторингу рівня інклюзивності організацій.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення методології оцінювання ефективності інклюзивних робочих місць, визначення впливу інклюзивного управління на організаційну стійкість, а також на формування інтегрованої інклюзивної політики зайнятості, що об’єднає державний, приватний і громадський сектори.

ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ЗАХИЩЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЙОГО ФІНАНСОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Сергій Капітула — 2026-04-30

Вступ. В умовах воєнного стану, цифровізації економіки та посилення правової турбулентності юридична захищеність підприємства трансформується у ключовий елемент забезпечення його фінансової та економічної безпеки. Зростання кількості рейдерських загроз, блокування фінансових операцій та ускладнення процедур судового захисту формують необхідність переходу від реактивної моделі юридичного супроводу до системи превентивного правового комплаєнсу. Особливої актуальності набуває використання цифрових інструментів верифікації та моніторингу прав власності для мінімізації фінансових втрат і забезпечення інституційної стійкості суб’єктів господарювання.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, методи економіко-статистичного аналізу, компаративного дослідження та логіко-структурного моделювання. Для оцінювання рівня впорядкованості правового середовища використано апарат інформаційної ентропії, а для кількісної оцінки ефективності цифрових інструментів захисту – авторський інтегральний показник результативності цифрового захисту. Інформаційну базу дослідження сформували статистичні дані щодо рейдерства, податкового тиску та судового захисту підприємств в Україні за 2021–2025 роки.

Результати. У результаті дослідження розроблено методичний інструментарій забезпечення правової захищеності підприємства, заснований на принципі превентивного юридичного комплаєнсу. Виявлено «процесуальну пастку», що зумовлює низьку ефективність судового відновлення активів підприємств. Запропоновано алгоритм двоконтурного захисту, який поєднує фінансово-податковий та майново-титульний контури безпеки. Обґрунтовано доцільність використання Blockchain-технологій, цифрового моніторингу та AI-інструментів для мінімізації юридичних ризиків, захисту активів і забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на інтеграцію інструментів правового комплаєнсу в ERP-системи підприємств, розвиток моделей цифрового моніторингу юридичних ризиків та формування адаптивних механізмів бюджетування системи економічної безпеки.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ У СИСТЕМІ ФІНАНСУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: ГАЛУЗЕВИЙ АСПЕКТ

Руслан Лупак — 2026-04-30

Вступ. Розвиток економіки знань та зростання ролі нематеріальних активів посилюють необхідність дослідження об’єктів інтелектуальної власності як інструментів фінансування сталого розвитку та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств. Актуалізується така проблематика в умовах цифровізації та посилення галузевої диференціації процесів створення, комерціалізації і використання інтелектуальної власності.

Методи. Дослідження проведено за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання (теоретичного узагальнення та систематизації, структурно-функціонального та порівняльного аналізу, наукової систематизації) для розкриття економічної сутності, особливостей застосування, розроблення концептуальних схем взаємозв’язку між об’єктами інтелектуальної власності, інструментами фінансування сталого розвитку та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств, з урахуванням галузевих особливостей ІТ-індустрії.

Результати. Систематизовано напрями використання патентів на винаходи, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, авторських прав, комерційних таємниць (ноу-хау) та географічних зазначень як інструментів залучення фінансових ресурсів і формування довгострокових конкурентних переваг підприємств. Обґрунтовано, що ефективне управління інтелектуальною власністю забезпечує високу інноваційність, збереження технологічних переваг, розширення участі підприємств у глобальних ланцюгах створення вартості та посилення їх експортного потенціалу. До об’єктів інтелектуальної власності, характерних для підприємств ІТ-індустрії, включено програмне забезпечення, авторські права на програмний код і цифровий контент, патенти на програмно-технічні рішення, бази даних, алгоритми штучного інтелекту та ноу-хау у сфері кібербезпеки і цифрових технологій. Встановлено, що такі об’єкти створюють широкі можливості для реалізації SaaS-, PaaS- і Subscription-based моделей, розроблення Data-as-a-Service та AI-as-a-Service рішень, формування стабільних MRR/ARR-грошових потоків, посилення позицій на DeepTech / High-Tech ринку, підвищення кіберстійкості та ін.

Перспективи. Перспективним є дослідження особливостей використання інтелектуальної власності у високотехнологічних галузях (креативних індустріях, фінансових технологіях, сфері штучного інтелекту та ін.), де нематеріальні активи формують основну частину вартості підприємств.

КООПЕРАТИВНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У МОЛОЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Володимир Мосіюк — 2026-04-30

Вступ. Сучасний розвиток молочного скотарства характеризується скороченням поголів’я великої рогатої худоби, зменшенням обсягів виробництва молока, високим рівнем фрагментації виробництва та низькою інвестиційною активністю. Особливо гостро ці проблеми проявилися в умовах воєнних викликів, порушення логістичних ланцюгів, зростання витрат виробництва та погіршення доступу малих виробників до каналів збуту. За таких умов кооперативні моделі розвитку підприємництва набувають стратегічного значення для забезпечення економічної стійкості суб’єктів господарювання молочної галузі.

Методи. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи теоретичного узагальнення, системного аналізу та наукової абстракції – для дослідження сутності кооперативних моделей розвитку підприємництва у молочній галузі та визначення їх ролі у формуванні ефективних ланцюгів доданої вартості. Методи порівняльного аналізу, економічного оцінювання та статистичного узагальнення застосовано для оцінки сучасного стану розвитку молочного скотарства, визначення переваг кооперативної інтеграції, аналізу впливу цифровізації, державної підтримки та євроінтеграційних процесів на функціонування кооперативного сектору. На основі інституційного та системного підходів обґрунтовано напрями розвитку інтегрованих кооперативних систем, адаптації кооперативних моделей до стандартів ЄС, удосконалення механізмів державної підтримки та цифрової трансформації молочної галузі України.

Результати. У статті обґрунтовано значення кооперативних моделей розвитку підприємництва у молочній галузі України як інструменту підвищення економічної стійкості виробників, скорочення трансакційних витрат та формування ефективних ланцюгів доданої вартості. Визначено перспективність розвитку багатофункціональних молочних кооперативів, цифровізації кооперативного сектору, впровадження систем простежуваності продукції та адаптації кооперативних моделей до стандартів ЄС. Обґрунтовано напрями удосконалення державної підтримки кооперативного підприємництва та доцільність формування інтегрованих кооперативних систем, які поєднуватимуть виробників молока, переробні підприємства, фінансові установи, логістичні структури та торговельні мережі.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні механізмів цифровізації кооперативного підприємництва у молочній галузі, формуванні інтегрованих кооперативних систем та удосконаленні моделей адаптації молочних кооперативів до стандартів ЄС.

ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИ МОЛОКА

Дмитро Стріховський — 2026-04-30

Вступ. Розвиток підприємництва у сфері виробництва та переробки молока є важливою складовою забезпечення продовольчої безпеки, соціально-економічного розвитку сільських територій та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України. Водночас сучасне функціонування молочного бізнесу відбувається в умовах посилення воєнних ризиків, логістичних обмежень, нестабільності ринкового середовища та необхідності адаптації до європейських стандартів якості й безпечності продукції.

Методи. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Теоретичні засади розвитку підприємництва у сфері виробництва та переробки молока досліджено із застосуванням методів наукового узагальнення, інституційного аналізу та системного підходу. Для оцінювання сучасного стану молочного бізнесу, виявлення інституційних проблем і тенденцій розвитку галузі використано методи економічного аналізу, статистичного порівняння, монографічний та аналітичний методи. Обґрунтування напрямів удосконалення інституційного середовища молочного бізнесу здійснювалося із застосуванням структурно-логічного методу, методів абстрагування та прогнозування.

Результати. У статті досліджено вплив інституційних чинників на розвиток підприємництва у сфері виробництва та переробки молока та визначено основні проблеми функціонування молочного бізнесу в умовах воєнних і євроінтеграційних викликів. Встановлено, що ефективність розвитку молочної галузі значною мірою залежить від рівня державної підтримки, розвитку кооперації, цифровізації виробничих процесів, доступу до фінансових ресурсів та гармонізації стандартів із вимогами ЄС. Обґрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення інституційного середовища молочного бізнесу, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності галузі, розвиток ланцюгів доданої вартості та зміцнення продовольчої безпеки України.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні механізмів цифровізації молочного бізнесу, удосконаленні інструментів державної підтримки та формуванні інтегрованих ланцюгів доданої вартості у сфері виробництва та переробки молока. Особливої актуальності набувають дослідження ESG-орієнтованих моделей розвитку молочної галузі, адаптації підприємств до вимог ЄС та підвищення ефективності кооперативних форм господарювання в умовах воєнних і євроінтеграційних трансформацій.