Економічний дискурс

ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ РОЛІ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ У ФУНКЦІОНУВАННІ ФОНДОВОГО РИНКУ

Галина Гончар — 2026-04-30

Вступ. Фондовий ринок є ключовим елементом фінансової системи, а інституційні інвестори виступають його системоутворюючими суб’єктами. Їхня діяльність визначає рівень ліквідності, стабільності та ефективності корпоративного управління. Практична значущість дослідження полягає у визначенні ролі інституціоналів у відновленні українського фондового ринку в умовах війни та процесів євроінтеграції, що робить їх стратегічними агентами економічної трансформації.

Методи. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволив розглядати інституційних інвесторів як цілісну групу суб’єктів фінансової системи. Використано методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції для узагальнення наукових положень; порівняльний аналіз – для зіставлення неокласичної, кейнсіанської та поведінкової моделей; абстрактно-логічний метод – для формування узагальнених висновків.

Результати. У статті систематизовано три основні теоретичні підходи: неокласичний, що трактує інституціоналів як фактор ефективності та ліквідності; кейнсіанський, який акцентує на їхній стабілізуючій ролі у періоди криз; поведінковий, що підкреслює ризики «стадної поведінки» та можливість посилення волатильності. Виявлено, що вплив інституційних інвесторів може бути як стабілізуючим, так і дестабілізуючим, залежно від регуляторної бази та інвестиційних стратегій.

Перспективи. Отримані результати узгоджуються з висновками зарубіжних дослідників, які акцентують на необхідності гармонізації регуляторної політики та інтеграції ESG-стратегій. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на формування концептуальної моделі участі інституціоналів у розвитку українського фондового ринку та оцінку їхнього внеску у процеси євроінтеграції.

БЮДЖЕТНА ПІДТРИМКИ ТА СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ЯК СУЧАСНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ФІНТЕХУ

Оксана Радченко — 2026-04-30

Вступ. Для захисту та відновлення агросектору України від руйнівного впливу війни актуальними є дослідження проблем управління його ризиками через інструменти бюджетної підтримки, зокрема й страхування. Ставиться мета визначити роль та систематизувати фінансові інструменти бюджетної підтримки за групами впливу на фінансові результати агропідприємств та управління ризиками в умовах фінтеху.

Методи. У статті використано загальнонаукові методи дослідження: теоретичний, що базується на монографічному узагальненні та систематизації наукових праць; аналіз, синтез, індукція, дедукція щодо відбору інформації про фінансове забезпечення агровиробників; табличний, порівняння, графічний метод для аналізу даних бюджетного фінансування та страхового забезпечення; узагальнення для формування висновків.

Результати. Узагальнено, що дослідники вважають інструменти бюджетної підтримки найбільш дієвими засобами державної політики. Виокремлено та описано дві групи фінінструментів оновленої системи держпідтримки. Визначено вплив факторів на трансформацію бюджетної підтримки агровиробників, ефективність змін за каналами та джерелами фінансування. Встановлено, що цифрова складова бюджетної підтримки реалізується через інноваційні рішення, що спрощують виробникам доступ до фінансування та розрахунки за допомогою фінтех платформ. Цифровізація сприяє мінімізації ризиків в аграрному секторі, трансформації системи бюджетної підтримки до нового рівня, який дозволяє автоматизувати процеси визначення ризиків, потреб, обсягів та джерел фінансування, підвищити прозорість фінансових потоків.

Перспективи. Перспективами подальших досліджень є визначення умов адаптації бюджетної підтримки агросектору України для реалізації правил Спільної Аграрної політики ЄС.

КОМУНІКАЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНЦІЯ КЕРІВНИКІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сергій Бурлаченко — 2026-04-30

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі комунікаційних компетенцій керівників у сучасному бізнес-середовищі, що характеризується глобалізацією, цифровізацією та ускладненням міжорганізаційної взаємодії. У цих умовах комунікація виступає визначальним фактором ефективності управління та конкурентоспроможності підприємства.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу і синтезу наукових джерел, порівняльний аналіз, а також емпіричні методи — інтерв’ю з керівниками підприємств різних галузей. Інформаційна база сформована на основі результатів сучасних наукових досліджень і практичного досвіду управлінців.

Результати. Встановлено, що комунікаційні компетенції (ведення переговорів, презентація інформації, мотивація персоналу, формування довіри та координація дій) мають системоутворюючий вплив на ефективність діяльності підприємства. Доведено наявність прямого взаємозв’язку між якістю внутрішньої комунікації та рівнем продуктивності, а також визначено, що недостатній рівень комунікативних навичок є однією з ключових причин зниження результативності бізнесу та втрати партнерських відносин.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку економіко-аналітичних моделей оцінювання ефективності підприємств з урахуванням персональних компетенцій керівників, а також на визначення оптимального балансу між «м’якими» і «твердими» навичками в системі управління

COMPETITIVE ADVANTAGES OF ENTERPRISES BASED ON SUSTAINABLE BUSINESS PRACTICES

Anastasiia Zerkal — 2026-04-30

Introduction. In the latest economic model, enterprise competitive advantages increasingly depend on combining economic performance with environmental, social, and governance responsibility and the digital transformation of business processes. This issue is especially relevant because enterprises must remain competitive while adapting to unstable market conditions, resource constraints, and growing sustainability requirements. In this context, sustainable business practices help companies reduce risks, use resources more efficiently, and strengthen their long-term market positions.

Methods. The methodological basis of the study includes systemic, comparative, and structural-logical analysis, as well as the generalization of scholarly approaches to sustainable development, digitalization, business continuity, and economic efficiency.

Results. The study establishes that sustainable business practices are becoming an independent mechanism for creating added value and long-term competitive advantages. Their impact is manifested in lower operational and reputational risks, higher resource efficiency, stronger stakeholder trust, broader access to finance, and greater adaptability to crisis-driven change. The strongest effect is achieved through the combination of environmental, social, and governance responsibility with digital tools for monitoring, analytics, reporting, and risk control.

The scientific novelty lies in the systematization of mechanisms for building competitive advantages through the integration of sustainable business practices at the strategic, organizational, operational, and analytical-digital levels of management.

Discussion. The practical value of the results lies in their applicability to competitiveness strategies, risk management improvement, and enterprise adaptation to new regulatory requirements. Further research should focus on developing practical tools for assessing how sustainable business practices influence enterprise efficiency, risk reduction, and access to investment. It is also important to study how these practices can be adapted to the needs of Ukrainian enterprises operating under crisis and recovery conditions.

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ КОРПОРАТИВНИХ ЗНАНЬ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Іван Малихін — 2026-04-30

Вступ. В умовах цифровізації економіки та посилення ролі інтелектуального капіталу знання перетворюються на один із ключових стратегічних ресурсів підприємства. Традиційні підходи до накопичення й передачі корпоративних знань втрачають ефективність через зростання обсягів інформації, фрагментарність даних та складність їх практичного використання. Особливої актуальності набуває проблема «парадоксу знань», за якого збільшення інформаційних масивів призводить до зниження ефективності управлінських рішень.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, методи економіко-математичного моделювання, логіко-структурний аналіз і порівняльне узагальнення. Для оцінювання впорядкованості інформаційних потоків використано апарат інформаційної ентропії Шеннона, а для моделювання процесів накопичення інтелектуального капіталу – елементи системної динаміки та диференціальні рівняння.

Результати. Розроблено авторський методичний інструментарій формування системи менеджменту корпоративних знань, інтегрованої в інформаційну стратегію підприємства. Визначено основні етапи створення системи Knowledge Management System (KMS) та обґрунтовано доцільність використання технологій штучного інтелекту для автоматизації структурування знань і blockchain для верифікації інтелектуальних активів. Доведено, що використання запропонованого підходу дозволяє знизити інформаційну ентропію, мінімізувати втрати знань та підвищити стратегічну гнучкість підприємства. Побудовано модель динаміки накопичення інтелектуального капіталу та визначено стратегічні ефекти цифровізації корпоративного навчання.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на оцінювання економічного ефекту впровадження KMS, аналіз впливу цифровізації знань на людський капітал підприємства та розвиток моделей автоматизованого управління інтелектуальними ресурсами.

METHODICAL TOOLS FOR ASSESSING THE EFFICIENCY OF BUSINESS PROCESSES WITHIN THE STABILISATION COMPONENT OF THE CORPORATE GOVERNANCE MECHANISM

Ihor Miroshnychenko — 2026-04-30

Introduction. The relevance of this study is driven by the need to develop effective corporate governance mechanisms under conditions of economic instability, which require the integration of tools for assessing the ability of business processes to ensure enterprise stabilisation.

Methods. The study is based on the application of systemic and process-oriented approaches, including methods of theoretical generalisation, comparative analysis, structural modelling, expert evaluation, and quantitative scoring. The methodological framework relies on modified Balanced Scorecard (BSC) approaches and the EP2M model. The empirical base is formed using data from Ukrainian mining and processing enterprises, in particular PJSC «Poltava Mining and Processing Plant», covering the period 2022–2024 and incorporating expert assessments (50 specialists).

Results. An original model for assessing the efficiency of business processes within the stabilisation component of corporate governance is proposed, comprising the following blocks: «Crisis Directives», «Stabilisation Execution» and «Resilience Results». The integrated level of stabilisation capability of the analysed enterprise is determined at 55.1%, corresponding to a «normal capability» level. Key weaknesses are identified, including insufficient formalisation of crisis strategy (46.5%) and a low level of recovery potential (48.2%).

Discussion. The obtained results are consistent with contemporary approaches to enterprise resilience assessment and extend them through the integration of a process-based dimension. Future research should focus on integrating the proposed model with strategic analysis tools and on automating monitoring systems for enterprise stabilisation capability.