МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. У сучасних умовах господарювання в аграрній сфері активізувався пошук підходів, методів і способів прискорення розвитку аграрної економіки на основі використання переваг диверсифікації. Очевидно, що орієнтація до використання ефектів диверсифікації виробничої діяльності у сільськогосподарському виробництві вимагає налагодження систематичного моніторингу чинників середовища їх функціонування та вектору їх впливу на зростаючу динаміку обсягів виробництва та стійкість корпоративних структур.

Методи. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові й спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері економіко-господарської діяльності підприємств, зокрема: системний підхід − при вивченні зв’язків між явищами і процесами в системі забезпечення диверсифікованого розвитку; порівняльний − для оцінювання ефективності діяльності та зіставлення рівнів диверсифікації виробництва аграрної продукції; розрахунково-конструктивний – при обґрунтуванні напрямів диверсифікації виробництва; метод аналізу портфелю активів, імітаційне моделювання – для обґрунтування виробничої програми підприємства; діалектичний та абстрактно-логічний − при здійсненні теоретичних узагальнень, формулюванні висновків.

Результати. Для формування стратегії диверсифікації доцільно враховувати вплив складових факторів зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування аграрних підприємств, рівень використання ними виробничого потенціалу та економічні ризики, які супроводжують їхню діяльність. При ідентифікації факторів зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування аграрних підприємств нами оптимізовано їх склад та запропоновано систему показників, яка об’єднана в дві групи: сукупний потенціал і господарський ризик.

З використанням економіко-математичних методів визначено, що до першого кластеру увійшли адміністративні райони Київської області, де економічні умови функціонування суб’єктів господарювання є найпривабливішими для господарювання багатопрофільних сільськогосподарських підприємств; для другого кластеру характерним є середній рівень привабливості; третій кластер утворено із найменш привабливих або ризикованих районів для ведення сільськогосподарського виробництва та розвитку диверсифікації.

Перспективи. Членство України в ЄС буде вимагати нових підходів до оцінки спеціалізованих регіонів України, використовуючи кластерний підхід, що забезпечать високий рівень окупності вкладених інвестицій, в тому числі і у вигляді державної та регіональної підтримки, яка суттєво підвищить рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників та переробників сільськогосподарської продукції. Все це потребуватиме наших подальших досліджень.