УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Вступ. У сільському господарстві України переважають традиційні технології, особливо в малих суб’єктах підприємницької діяльності в сфері аграрного бізнесу, інноваційне оновлення йде в уповільненому темпі, що є однією з головних причин тривалого кризового стану аграрного виробництва. Разом з тим, розвиток аграрного сектора економіки України відбувається випереджаючими темпами, порівняно з іншими галузями економіки.

Методи. Дослідження базувалось на використанні таких методів: системного підходу – для вивчення зв’язків між явищами та процесами економічної дійсності; порівняльного – для зіставлення особливостей економічних процесів у світовій та українській економіці; економічного аналізу – для обґрунтування принципів економічного стимулювання та фінансової підтримки інноваційної діяльності; логічного аналізу – для уточнення поняття інновацій та визначення напрямів вдосконалення механізмів їх регулювання.

Результати. Доведено, що в багатьох економічно розвинених країнах інноваційна діяльність у сільському господарстві є фундаментом його ефективного функціонування, а держава значну частину основних витрат, пов'язаних з прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням його результатів у виробництво, бере на себе. Проте, в Україні державна науково-технічна політика належним чином не розробляється та не реалізується. Вважаємо, що в умовах членства України у СОТ, ефективність впливу інноваційно-інвестиційної діяльності на розвиток сільського господарства може бути більш відчутною, якщо вдасться хоча б частково подолати: відсутність розвиненої національної законодавчої бази, що регламентує та стимулює інноваційну діяльність, а також дефіцит фахівців у галузі інноваційного менеджменту та традиційну інерційність у сприйнятті нововведень у багатьох керівників і фахівців підприємств та організацій у сільському господарстві; обмеженість бюджетного фінансування інновацій, низький рівень розвитку державно-приватного партнерства тощо.

Перспективи. Вважаємо, що в повоєнний період відродження аграрної економіки України інноваційний розвиток суб’єктів підприємницької діяльності в сфері агробізнесу буде здійснюватися на принципах державно-приватного партнерства та з урахуванням викликів зовнішнього середовища їх функціонування, що в кінцевому результаті забезпечить зростання  доданої вартості в сільському господарстві країни. В повоєнний період відродження економіки країни інноваційний розвиток господарств корпоративного сектору аграрної економіки повинен бути орієнтований на нарощення виробництва продукції і, одночасно, мінімізацію впливу на навколишнє середовище. Дана обставина вимагає розробки та впровадження ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур. Також нині важливим завданням як перед науковцями, так і виробничниками є адаптація технологічного процесу до зміни природно-кліматичних умов.