ОСОБИСТІ СЕЛЯНСЬКІ ГОСПОДАРСТВА: ФЕНОМЕН ЧИ ОБ’ЄКТИВНІ ОБСТАВИНИ?

Анотація

Актуальність. Діяльність особистих селянських господарств суттєво впливає не лише на виробництво сільськогосподарської продукції нашої країни, а й є одним із основних джерел доходів їхніх членів. При цьому, у періоди економічних криз чи інших соціальних потрясінь виробництво сільськогосподарської продукції цією формою господарювання має динаміку до зростання. Так, протягом останніх двадцяти чотирьох років існування в України господарствами населення, основною складовою яких є особисті селянські господарства, вироблялося від 29,6% у 1990 р. і до 45% у 2014 р. валового виробництва продукції сільського господарства. Однак, за сучасних процесів щодо входження України до європейської спільноти імплементації потребують дослідження правових засад умов і стандартів ведення сільськогосподарської діяльності сімейними формами господарювання країн ЄС. Мета. Дослідження інституційних аспектів ведення сільськогосподарської діяльності господарств зарубіжних країн, заснованих на засадах сімейної форми господарювання, зокрема країн ЄС. Методи. Застосувавши діалектичний метод пізнання й системний підхід, прийоми абстрактно-логічного методу й дослідивши праці вітчизняних і закордонних вчених, можна прийти до висновку, що відмінність в організаційно-економічних умовах і правових засад господарювання особистих селянських господарств, порівняно з аналогічними господарствами, заснованими на сімейній формі господарювання, економічно-розвинених країн світу, полягає у наданні ОСГ України статусу суб’єкта неприбуткової діяльності, а отже й не обкладання податком на прибуток. Результати. За усіма іншими параметрами ОСГ України цілком відповідають практиці існування сімейних фермерських господарств ЄС. Так у 2010 році в країнах ЄС 28 налічувалося 5,7 млн. ферм розміром не більше 2 га землі і, лише в одній Румунії ,число таких ферм становило 2,7 млн. од. При цьому, аналогічно до вітчизняних особистих селянських господарств, більшість дрібних сімейних ферм ЄС являють собою напівнатуральні господарства: вони продають менше 50% виробленої ними продукції, а решту використовують для споживання у власному господарстві. Перспективи. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що незважаючи на юридичне віднесення ОСГ до суб’єкта неприбуткової діяльності, організаційно-правові та виробничі відносини у цих господарствах цілком відповідають вимогам ЄС до виробників сільськогосподарської продукції заснованих на засадах сімейної форми господарювання. Тому потребує законодавчого й методологічного обґрунтування можливість товарного виробництва сільськогосподарської продукції ОСГ, шляхом врахування умов і стандартів ведення сільськогосподарської діяльності в країнах ЄС.