ОБЛІК І ВІДОБРАЖЕННЯ У ЗВІТНОСТІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ: ПОЄДНАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Актуальність. Внаслідок процесу глобалізації національної економіки в напрямку наближення до євроспільноти виникає потреба в нових засобах і методах організації фінансово-господарської діяльності підприємств, адекватних світовій практиці. Основою підприємницької діяльності є формування та використання власного капіталу. Це визначає об’єктивну необхідність вивчення міжнародного досвіду обліку власного капіталу та відображення його у звітності. Мета полягає у дослідженні обліку власного капіталу та відображення його складових у звітності зарубіжних країн та за міжнародними стандартами, з метою виявлення неузгодженостей національної та міжнародної системи обліку та їх усунення. Методи. Процес дослідження проводився із застосуванням діалектичного підходу до вивчення нинішнього стану обліку і відображення у звітності капіталу підприємств вітчизняної та міжнародної економіки та з використанням методів пізнання: дедукції та абстрактно-логічного пізнання – для визначення сутності власного капіталу як об’єкту обліку; абстрагування і конкретизації – для удосконалення структури власного капіталу; групування, порівняння, узагальнення – при вивченні структури вітчизняного та міжнародних планів рахунків; графічного – для наочної ілюстрації результатів дослідження. Результати. Поєднавши досвід зарубіжних країн і вітчизняної практики представлено схему власного капіталу як об’єкту обліку на міжнародному рівні, а саме поділяючи на первинний та нагромаджений капітал. Існують певні відмінності і у відображенні складових власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку зарубіжжя і національного плану, оскільки в закордонній практиці найрозповсюдженішим є акціонерний капітал. Порівнявши плани рахунків різних країн світу, висунуто кілька пропозицій для удосконалення відображення капіталу на вітчизняних рахунках обліку, зокрема: для рахунку 43 „Резервний капітал” вітчизняного плану рахунків на підприємствах, де створюється резервний капітал виділяти відповідні субрахунки для обліку суми резервів: 431 „Резервний капітал встановлений законодавством”, 432 „Резервний капітал встановлений статутом”; для покращення обліку статутного капіталу в акціонерних товариствах України, можливо, субрахунок 401 „Статутний капітал” доповнити аналітичними рахунками „Привілейовані акції” та „Прості акції” для обліку сумарної номінальної вартості емітованих простих акцій товариства, що дасть змогу диференціювати інформацію про окремі частини статуного капіталу акціонерних товариств. Досліджено інформативінсть Звіту про власний капітал, що за останні роки наближається до запитів міжнародних користувачів. Перспективи. Інтеграційні процеси вимагають пошуку єдиної «мови господарювання», що дасть змогу співпрацювати суб’єктам економіки різних країн світу. Нині відбувається процес гармонізації вітчизняних та міжнародних стандартів обліку. Проте, на шляху поєднання міжнародного та вітчизняного досвіду виникають перешкоди, пов’язані з методичними та організаційними особливостями ведення обліку в Україні. Саме ці проблеми потребують подальшого дослідження та усунення, з метою виходу вітчизняної економіки на міжнародну арену бізнесу.