ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АВТОСЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Вступ. Проблема управління конкурентоспроможністю займає одне із провідних місць в економічній політиці держави. Управління конкурентоспроможністю стосується всіх рівнів ієрархії: галузі, регіону, продукції, послуг та держави в цілому. Але особливої важливості набуває поняття «конкурентоспроможність підприємства», оскільки цей суб’єкт господарювання є основною ланкою економіки. Характеризуючи особливості розвитку конкуренції на ринку автосервісних послуг, варто відмітити, що вона в значній мірі передбачає формування кожним підприємством відповідної продуктової політики. Тобто, в конкурентній боротьбі різні автосервіси намагаються запропонувати найбільш привабливий комплекс послуг. Осмислення специфіки автосервісної галузі в сфері конкурентної боротьби, а саме концентрація зусиль одночасно на всіх елементах комунікації із споживачами автосервісних послуг, зумовило необхідність в теоретичному дослідженні та аналітичному оцінюванні управління конкурентоспроможністю автосервісних підприємств. Методи. Теоретичною і методологічною основою статті є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вчених з проблематики аналізу ринку. У процесі дослідження, зокрема, застосовувались методи: аналізу і синтезу – для вивчення об’єкта і предмета дослідження; абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); конструктивний та експериментальний (формування управлінського рішення за допомогою аналітичного забезпечення). Результати. Запропонована методологія формування інструментів конкурентоспроможності автосервісних підприємств. Розроблено алгоритм проходження етапів визначення і реалізації конкурентної переваги автосервісного підприємства. Визначена методика сегментації ринку автосервісних послуг на основі основних параметрів: географічний – зовнішній, внутрішній ринок, регіональні ринки; клімат, рельєф, урбанізація; демографічний – чисельність населення, густина, зріст, стать та інші; соціальний, культурний, психографічний – соціальне положення, спосіб життя, рівень освіти, особисті якості, мотиви поведінки; економічний – рівень доходів, платоспроможність; галузевий – специфіка різних галузей; вигоди клієнтів – різна мотивація у виборі підприємства і послуг; статус клієнтури – постійні і потенційні клієнти, колишня клієнтура, клієнти новачки. На підставі вибраних параметрів проведено виділення сегментів методами групувань і багатовимірного статистичного аналізу. Визначені інструменти забезпечення конкурентноспроможної стратегії автосервісного підприємства, і необхідної для її формування інформації. Обгрунтовано напрямки загальної стратегії маркетингу, як реалізацію загальної стратегії формування конкурентоспроможності автосервісних послуг. Перспективи. Отримані теоретико-прикладні рекомендації можуть бути використані для удосконалення існуючих підходів до створення управління конкурентоспроможністю автосервісних підприємств, виявлення ступеня їх реалізації.